Щоб дозріти до людяності, людина потребує свідчення інших: ТОП-5 висловів Юзефа Тішнера

Що являє собою людина як драматична істота? Відомий польський філософ Юзеф Тішнер вдається до оригінальної спроби проаналізувати узагальнений філософський досвід за допомогою категорій, запозичених зі світу театру.

У світі людської драми існує багато різнопланових вимірів та конфліктів, які складають життєвий драматичний сюжет. Цей сюжет представлений у формі діалогу людини з людьми. Людина бере участь у драмі, бо інакше жити не може.

Тішнер стверджує, що людину роблять драматичною істотою три чинники: відкритість до іншої людини, відкритість до сцени драми й відкритість до минущого часу. Саме відкритість до іншої людини є найважливішою, оскільки в ній є взаємна присутність і діалог.

Почути цей діалог, усвідомити його значущість для віднайдення сенсу власного життя – це власне і є головною інтенцією книги «Філософія драми», уривки з якої ми пропонуємо читачам нашої бібліотеки.

***

Сором містить вказівку, що є щось таке, що інший уважає особистою цінністю, що є настільки крихким, а може, й двозначним, що може загинути від погляду. Для людини краще приховати цінність, ніж спричинити її знищення… Сором винен перед тим, хто дивиться. Водночас той, хто дивиться, може отримати вдячність: якщо не зачепиш мого сорому, я в тебе повірю.

с. 67.

Справжнім наставником є той, чия мудрість сягає своїм корінням у досвід нещастя, в усвідомлення трагедії. Не тоді, коли виголошує твердження та змушує їх запам’ятати, а тоді, коли ставить запитання, чекаючи, що запитуваний сам знайде в собі відповідь. Запитання є справжнім наставлянням. Бути наставником означає не помножувати відповіді, а вміти ставити найпростіші запитання, ключові.

с. 91.

Добро не об’являється в людській драмі інакше, ніж у свідченні, яке воно здійснює. Щоб дозріти до людяності, людина потребує свідчення інших. Приймаючи свідчення, людина водночас дає свідчення. Такий обмін свідченнями можливий там, де є можливим зв’язок взаємності, що є її умовою. Взаємність є взаємністю у перспективі добра. Нестача взаємності, а саме відмова в ній, здійснюється в перспективі зла.

с. 101.

Досвід зустрічі, точніше — проживання зустрічі, вводить того, хто зустрічає, у певну єдину у своєму роді особисту правду зустрічного… Проживання зустрічі є не лише вершиною досвіду пізнавання іншої людини, а й вершиною досвіду взагалі.

с. 160-161.

Кожен, хто зустрів красу іншого, кого ця краса зачепила за живе, знає від самого початку, що ця краса є людською красою. Це людина, а не річ чи об’єкт, являється нам у своїй красі… Людина, яку я бачу, прекрасна в погляді, у свободі рухів, у чутливості до світу, в мові, у смутку, в радості, в задумі, у плачі, у внутрішньому здивуванні, у зверхності, в покорі й у погорді. Відкриваючи, краса від самого початку відслоняє душу людини.

с. 107-108.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *