Сім сенсів книги Буття: від гідності до братерства. Читаємо легко складні тексти

Коментар «Біблійна Динаміка» на книгу Буття ґрунтується на традиційних єврейських джерелах, але водночас орієнтований на сучасного читача. У цьому коментарі біблійні персонажі постають динамічними особистостями, які розвиваються в процесі свого діалогу з Богом.

Пропонуємо сім цитат із книги Буття з коментарем «Біблійної Динаміки» (автор — Пінхас Полонський), в яких давня мудрість говорить із читачем про вічне, але при цьому — про актуальне.

• І сказав Бог: «Зробимо Адама за образом Нашим, за подобою Нашою…» (Бут. 1:26)

Бог звертається тут до самої людини — до першої людині, Адама, але також і до всякої людині взагалі. Бог говорить йому: «Давай ми разом, Я і ти, зробимо з тебе людину». Давай разом із тобою зробимо того, хто буде гідний називатися людиною. Саме тому множина дієслова «зробити» зустрічається в історії Створення тільки стосовно людини, але не інших істот. На відміну від тварин, людина не була створена, вона не народжується в готовому вигляді, а повинна ще доробити себе, перетворити себе дійсно на людину.

• І сказав Господь Бог: не добре бути Адамові одному; зроблю йому помічника проти нього. (Бут. 2:18)

При створенні Єви сказано: «Езер ке-негдо», — букв. «помічник, противник йому». Партнер у шлюбі допомагає своїм протистоянням, він є помічником саме тому, що є опозицією. «Противага» є необхідною в будь-якій системі — і в особисто-сімейній, і в соціальній, і навіть у механічній. Без опозиції-противаги людина часто занадто захоплюється, а будь-яка система втрачає рівновагу і падає. І для того щоб людина могла розвиватися і просуватися, створюється противага на рівні сім’ї.

• І вигнав Адама, й поставив на схід від Саду Еденського херувимів і вістря меча, що обертається, щоб стерегти дорогу до Дерева Життя. (Бут. 3:24)

Ці слова завершують історію вигнання Адама з Саду Еденського. «Вістря меча, що обертається» — це «промінь (пряма), яка зовні виглядає як коло». У кабалі промінь — це Провидіння, божественне управління, що просуває світ до його мети; а коло — це природний світ. Відповідно «промінь, що виглядає як коло», — це «Провидіння, яке зовні маскується під природний хід подій».

Охорона Саду полягає в тому, що Боже Провидіння у світі є непомітним, воно маскується під природність. Той, хто зможе подолати цю охорону — тобто за завісою кола, природного перебігу подій побачити промінь, керівну лінію Провидіння, — і зможе пройти через перешкоду, що відокремлює людину від Саду, від Дерева Життя, від вічності і від подолання смерті.

• «непристойно Тобі робити подібне, щоб погубити праведного з нечестивим, і щоб праведний був, як нечестивий. Непристойно Тобі це! Невже Суддя всієї землі не вчинить правосуддя?» (Бут. 18:25)

Коли Бог сповіщає Абрагамові про знищення Содому, Абрагам Йому доволі різко заперечує. Однак Бог аж ніяк не гнівається на цю відсіч з боку Абрагама. Навпаки, Він обговорює з ним проблему і далі погоджується і йде на компроміс.

Мета Бога в діалозі з людиною полягає зовсім не в тому, щоб людина визнала правоту Бога і відмовилася від своєї позиції, але в тому, щоб людина стала Особистістю, з якою можна вести діалог, яка вміє бути опонентом. А для того щоб уміти сперечатися і мати мужність не погоджуватися, опонент повинен бути досить незалежним і самостійним.
Так і нам, щоби піднятися до рівня діалогу з Богом, до рівня співучасті в управлінні світом, треба не тільки любити і погоджуватися, але іноді й сперечатися, відстоювати свою точку зору, критично мислити навіть стосовно того, що сказав Бог.

• І сказав Абрагам отрокам своїм: «Сидіть тут з ослом, а я й цей отрок підемо туди і вклонимося, і повернемося до вас». (Бут. 22: 5)

Діставшись гори, на якій Абрагам мав принести жертву — «всеспалення Ісаака», він залишає отроків, що супроводжували його, унизу, щоби піднятися на гору лише удвох з Ісааком.

Слова «вклонимося, і повернемося до вас» висловлюють дуже важливу і нетривіальну концепцію іудаїзму про зв’язок містичного переживання з навколишньою дійсністю. І тут ми бачимо відмінність єврейської містики від містики східних народів. У давньосхідних містиків поширене уявлення про те, що метою людини є повністю злитися з Богом, припинити бути окремою істотою, розчинитися в божественності. Однак єврейський містичний ідеал є дещо іншим. Почуття розчинення в божественності є дуже важливим, та після цього обов’язково потрібно повернутися назад, до себе. Головне — це навіть не саме злиття, а повернення після нього. І повернутися потрібно не з порожніми руками, а принести з собою в цей світ частку містичного переживання. Промовляючи «ми вклонимося, і повернемося до вас», Абрагам висловлює ідею про те, що після поклоніння і повного розчинення в божественному можна і потрібно повернутися до земного життя.

• І підвівся Яаков на ноги, і пішов у країну синів сходу. (Бут. 29:1)

Рятуючись від гніву Есава, Яаков біжить до Харана. Дорогою йому відкривається Бог — уві сні зі Сходами.

У Торі поняття «схід» набуває не тільки географічного, а й ціннісного сенсу. «Схід» називається словом «кедем», що буквально значить «початкове, первинне», тобто щось, що є першоджерелом для світобудови. Також мовиться про райський сад: «І насадив Господь Сад в Едені зі сходу» (2:8), — що, звичайно, свідчить не про географію, але про сутність Саду.

Географічно Яаков пішов у Харан. Але «за своєю суттю» він прагне до «сходу», до відродження початково закладеного в людині божественного образу. Сон зі Сходами змінює Яакова: якщо спочатку метою його мандрівки до Харана було сховатися від гніву Есава, то тепер він шукає першоджерел, усвідомлює свою (і майбутнього єврейського народу) місію стосовно людства. І це важливий крок на його шляху перетворення з Яакова на Ізраїля.

• І побачив: ось, колодязь у полі. І ось, там три стада малої худоби розміщені біля нього, бо з того колодязя напувають стада; а камінь над гирлом колодязя великий. І коли збиралися туди всі стада, відвалювали камінь з гирла колодязя і поїли овець; і повертали камінь на своє місце, на гирло колодязя… Підійшов Яаков і відвалив камінь від гирла колодязя, і напоїв овець. (Бут 29:2-10)

Рятуючись від Есава, Яаков приходить до Харана. І колодязь — це перша точка зустрічі з людьми Харана. Тут Яаков зустрічає Рахель, свою майбутню дружину.

Мідраш асоціює три стада з трьома расами людства — нащадками Шема, Хама і Яфета (в Писанні народи часто називаються «стадами», а їх царів — «пастухами»). Яаков метафізично зустрічає ці три типи людства біля колодязя на сході, і вони повинні стати об’єктом турботи з його боку.

Проблема народів світу полягає в тому, що їм не вистачає води — як матеріальної, так і духовної. І хоча колодязь із водою є, але між ватажками стад немає взаємної довіри, й вони бояться, щоб інший не взяв собі більше. Це ілюструє головну проблему людства: спотворення поняття братерства. Пастухи думають, що таким шляхом вони збережуть свою порцію води. Але все навпаки — саме через відсутність братерства води і не вистачає.

І далі ми читаємо про те, як Яаков саме тому, що прагне віднайти те, що об’єднає людство, відродить його братерство, може зробити так, щоб усім вистачило води — не тому, що він буде її правильно розподіляти, а тому, що у братерстві води стане набагато більше, і її вистачить на всіх.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *