Сковородинівські думки під час війни: альфа і омега

Костянтин Сігов

Хіба ж можна закохатись у щось невідоме? Сіно не горить, не торкнувшись полум’я. І серце не любить, не побачивши краси. Отже, любов — це донька Софії. Де мудрість узріла, там любов згоріла.

Григорій Сковорода. / Леонід Ушкалов. Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди. — с. 276.

Ясний погляд на красиве явище відкриває реальні підстави для любови до нього. В ці дні багато тих, хто ніколи не знав Артемія Димида, навіть ніколи не чув його імені, — полюбили його. Я знав його особисто і прямо зараз моя рука відчуває теплу міць його руки. Але я бачу як багато людей в Україні та в інших країнах світу відкривають для себе вперше красу його обличчя і шляху.

Батькі не тільки дали початок життю сина, але так діляться любовью до нього,  що люди приєднують свою нову любов до першої і більшої — Божої — любові до цієї унікальної людини.

Точно кажуть, що парашутист забирається на висоту не для того, щоб там жити, але для того, щоб  стрибнути, та повернутись на землю. Повернутись з досвідом неба. Можливо сьогодні Сковорода був би парашутистом. І стрибнув би разом із Димидом молодшим.

Артемій Димид

Сковорода наводив символ дельфіна: «Важко уявити, наскільки це приємно, коли душа вільна й відречена від усього, неначе той дельфін, мчить у небезпечному, але не безумному русі. Це щось велике й властиве лиш найвеличнішим мужам та мудрецям…» І вони серед нас, ці парашутисти, подібні до дельфінів.

«Для того щоб бути вільним, відважним і справедливим громадянином, треба подолати страх померти. Для нас смерть не є кінцем. Вона по-людськи дуже болить. Ми знаємо, що це момент народження до вічності. Кожний і кожна з нас має пройти через цей момент. Так, як ми народжуємося на цій землі, так маємо народитися для Отця» (о. Михайло Димид).

«Я ЩЕ ЖИВИЙ»

Отець Михайло Димид під час чину поховання свого сина сказав: «Герої вмирають… Але герої дають нам насіння… І на основі цього насіння народжуються нові покоління. Нові ідеї, нова сильніша відвага, нові перспективи ― більші за ті, які були попередньо. Оце є сенс тих слів ― “Я ЩЕ ЖИВИЙ”»

Останній дім Сковороди – після бомбардування російською ракетою в травні – сьогодні у свій спосіб до нас промовляє: «я ще живий».

Артемій Димид

У книзі Леоніда Ушкалова «Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди» на основі багатого джерельного матеріалу подано біографію українського філософа й богослова Григорія Сковороди (1722—1794). Одинадцять розділів книги, в яких змальовано життя Сковороди, втілюють мету  Ушкалова «надати біографії Сковороди якомога більшої глибини, а також показати його першорядну роль в українській духовній традиції».

Ушкалов завершує свою геніальну книгу словами Папи Івана Павла ІІ під час його візиту до Києва:

«Папа цитує два рядки поезії Сковороди. Але щó то за рядки! На хвилях їхнього ритму — і щемке відчуття зникомості всього земного, і чисті, мов роса, віра та надія, і любов як Божа присутність у світі:

Omnia praetereunt, sed amor post omnia durat. Omnia praetereunt, haud Deus, haud et amor.

По-нашому я б переклав їх так:

Все мина, лиш любов зостається по всьому. Все мина, та не Бог, не любов».

Нова бібліотека Софії нагадує думку, яку невтомно розвивав  Григорій Сковорода: «Хіба не любов усе поєднує, будує, творить, подібно до того, як ворожнеча руйнує? Любов… початок, середина і кінець, альфа й омега. Завершу коротко: від тебе початок, у тобі ж і кінець».

До війни певне було легше знайти приклади до тези любов-початок, ніж пояснити думку любов-кінець. Початок є очевидним: від любові батьків народжується дитина. Любов до поезії надихає розпочати свій новий вірш, а любов до історії заохочує вдкрити нову книгу та почати розмову про неї з приятелем. Але в якому сенсі любов — це кінець?.. Що мав на увазі Сковорода кажучи, що любов є не тільки першою літерою «альфа», але й останньою літерою грецького алфавіта — «омега»?..

Іванка Димид своїм співом колискової сказала про це більше за всі філософеми. До цого просто нема ані слова додати.

Натомість сама Іванка пізніше додала. Про кого?

Разом із Артемієм Димидом на межі Миколаївської й Херсонської областей віддав своє життя історик із Києва Павло Добротворський.

Павло Добротворський

ІСТОРИК

Павло Добротворський, “Історик”, – засновник молодіжної ГО “Поклик Яру”, де проводив літні дитячі табори та патріотичні заходи. Павло готував молодь як історик, педагог і воїн. Під час бойового завдання загинув від артилерійського обстрілу…

«Віддав життя за Україну.

Козак Холодного Яру

Так, це їх разом з Куркою накрило

Він перший пішов.

Честь і слава, Батькам уклін…

Маю велику надію зустрітися.

Приїду до Холодного Яру».

Саме такі слова зуміла знайти для Павла і його батьків Іванка Димид…

На завершення дозвольте навести думку Сковороди на користь підтримки стипендійного фонду імені Артема Димида для майбутніх студентів України:

Любов до доброчесності схожа на світло вогню. Запали вогонь, і світло вмить осяє твої очі; полюби, відчуй охоту до доброчесності, і твоє серце вмить освітить веселість. Сповни, зроби справою чесноти любов, і ти напоїш корінь свого серця молоком блаженства й зможеш чекати від цього благословенних плодів!

Григорій Сковорода / Леонід Ушкалов. Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди. — с. 329.

*

На титульному фото – вціліла статуя філософа Григорія Сковороди посередині зруйнованого внаслідок обстрілу російськими військами Національного літературно-меморіального музею українського філософа (село Сковородинівка, Харківська область, 7 травня 2022 р.).

***

Цього року Сковороді – 300. І тепер, коли  триває повномасштабна війна в Україні, варто звернути увагу на нашого філософа і богослова. Його ідеї та сенси є дороговказами по життю саме сьогодні. росіяни можуть зруйнувати рай на землі, стіни і домівку останніх літ Григорія Савича, але вони не зможуть знищити його ідей.

Де пролягає вісь Сковороди? Якою є ця вісь? І як нам варто сьогодні для себе відкривати Григорія Сковороду?

28 червня в УКУ відбулася дискусія “Вісь Сковороди і де вона пролягає”, на якій учасники спробували пошукати відповіді на ці та інші питання. До дискусії долучились Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди і  Харківський ЛітМузей. Модерувала дискуссію Ірина Старовойт. Узяв участь у дискусії і Костянтин Сігов, текст якого ми публікуємо вище.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *