Світло праведників рятує світ: приклад родини Глаголєвих для сучасників і прийдешніх поколінь

Цьогоріч виповнюється 80 років масштабної трагедії Бабиного Яру. Ця трагедія стала одним із найстрашніших і найвідоміших символів Голокосту. Відомий факт: під час Другої світової війни багато киян, ризикуючи власним життям, рятували євреїв від неминучої загибелі у Бабиному Яру.

1992 року Єрусалимський інститут Яд Вашем присвоїв звання Праведників народів світу київській родині протоієрея Олександра Глаголєва (ректор Київської Духовної Академії, замучений у катівнях КДБ, 1872-1937), а саме: його сину протоієрею Олексію Глаголєву, дружині о. Олексія Тетяні та їх дітям — дочці Магдалині й синові Миколі (в 2001 г.).

30 січня 2002 року в Києві сталася знакова подія: відкриття пам’ятної дошки по вул. Волоська, 8/5 (саме тут в родині отця Олександра народився син Олексій — тепер це корпус № 5 Києво-Могилянської академії), присвяченої Олександру та Олексію Глаголєвим. Меморіальна дошка була створена за ініціативою директора видавництва «Дух і літера» К. Сігова та київської громадськості.

На церемонії відкриття пам’ятної дошки ректор-засновник відродженої Києво-Могилянської академії, Президент НаУКМА, а з вересня 2007 р. Почесний Президент – В’ячеслав Степанович Брюховецький – сказав: «Для відродження Університету в нашій країні і для виховання справжніх учених у середовищі вищої школи України – це важливий символ… Пригадаймо, чому в Єрусалимі та в усьому світі родину Глаголєвих шанують як праведників? У 1941 році ця сім’я, ризикуючи життям, врятувала від загибелі у Бабиному яру багато інших сімей і, в певному розумінні, врятувала честь Києва. Який сенс мали вчинки Глаголєвих? На це запитання отець Олексій Глаголєв дав класичну відповідь – “dum spiro, spero” (поки дихаю, сподіваюся) – справжній лейтмотив духовної традиції України».

Ми підготували для читачів бібліотеки NewLib добірку цитат із виступів знаних культурних, освітніх та релігійних діячів, які вшанували пам’ять цих Праведників світу під час відкриття меморіальної дошки.

***

Відкриття пам’ятної дошки на честь отця та сина Глаголєвих – знакова подія для всіх нас. Важливо і символічно, що вона розташована на будинку, в якому сьогодні працює славетний університет – Киево-Могилянська академія. Гідність та освіченість Глаголєвих поєднуються з тим моральним авторитетом, який є сьогодні невід’ємною характеристикою відновленого університету.

Леонід Фінберг. — ДУХ І ЛІТЕРА N9-10. — с. 224.

Однією з характеристик минулої доби була “неправда” – повсюдна неправда. І, зокрема, ця неправда була і у висвітленні стосунків між людьми та між народами. Завжди акценти робилися на ворожнечі. Та було багато подій, про які мовчали і які не досліджувалися. Було багато виявів порозуміння між рабинами й священиками, які були чи не єдиними інтелігентами в багатьох містах і містечках. Лишилося багато свідчень, в яких ми із запізненням на десятиліття дізнаємося про солідарність Міхоелса і Курбаса, Петлюри і Жаботинського. Раніше навіть долі Праведників світу не можна було досліджувати – забороняли. Сьогодні – інші часи. Я думаю , що дуже важливо, коли студентів, які приходитимуть щодня на свої лекції, зустрічатимуть світлі обличчя людей, які відстоювали людську гідність, відстоювали цінність іншого як найбільшу цінність у цьому світі – цінність людини як творіння Божого.

Леонід Фінберг. — Там само, с. 225.

Сьогодні подія справді пасхального значення, бо вона зцілює душу нашого народу, відроджує його, і не просто повертає пам’ять, а наближає час, подвиги людей, святі обличчя до нашого життя. Це люди, які нічого не знали, крім служіння іншим, крім несіння у наше життя постійного переживання пасхального торжества.

Миколо Макар, священник. — Там само, с. 223.

Хоч би що говорили про те, що історія нібито розгортається в благополучному напрямі, але сучасний Ур, той самий Ур, з якого колись вийшов праотець Авраам, уже здригається. І іншого виходу, окрім того, що його запропонували батько і син, отець Олександр і отець Олексій, – напевно, немає: жертва за ближнього свого.

Вадим Скуратівський. — Там само, с. 266.

Глаголєви кажуть: “Не бійся!” – кожному, хто, заходячи до університету, інстинктивно ховає глибше свою віру і свої найпотаємніші “думки серця”. “Не бійся”,– промовить цей образ кожному, хто пройде перед ним і вийде зі стін університету у світ. Глаголєви, кажучи мовою Біблії, ”ходили перед Богом”. Ходити перед свідками Божими – ось найскладніший тест і екзамен для нас усіх.

Долати прірву ХХ століття можуть тільки дві Академії – це їхня спільна справа. Наша зустріч сьогодні, в найконкретнішому і найточнішому сенсі слова, – знаменне свідоцтво про зустріч Академії небесної з Академією земною.

Костянтин Сігов. — Там само, с. 228

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *