Там, де агресія не є умовою виживання, людина формується доброю, привітною. Але в той же час наївною, довірливою, що легко піддається різноманітним навіюванням.
У моменти найдужчої слабкості ми усвідомлюємо сутність смерті; граничне невиявне відчуття; метафізична втеча, в словах не увічнена. Тим-то зітхання неписьменної старої бентежать нас більше за велемудрі літанії.
Що робить мудрець? Скоряється потребі їсти, бачити… приймає знехотя цю «рану з дев’ятьма отворами», що нею за Бгаґавад-Ґітою є плоть. – Мудрість? Гідно зносити приниження, якого завдають нам наші діри.
Сумління живе правдою. Правда здобуває в сумлінні своє життя. Проходячи через млин сумління, правда стає нашим хлібом щоденним.
