У моменти найдужчої слабкості ми усвідомлюємо сутність смерті; граничне невиявне відчуття; метафізична втеча, в словах не увічнена. Тим-то зітхання неписьменної старої бентежать нас більше за велемудрі літанії.
Еміль Сьоран. «Силогізми гіркоти. Падіння у час». — с. 75.