У моменти найдужчої слабкості ми усвідомлюємо сутність смерті; граничне невиявне відчуття; метафізична втеча, в словах не увічнена. Тим-то зітхання неписьменної старої бентежать нас більше за велемудрі літанії.
Що робить мудрець? Скоряється потребі їсти, бачити… приймає знехотя цю «рану з дев’ятьма отворами», що нею за Бгаґавад-Ґітою є плоть. – Мудрість? Гідно зносити приниження, якого завдають нам наші діри.
Сумління живе правдою. Правда здобуває в сумлінні своє життя. Проходячи через млин сумління, правда стає нашим хлібом щоденним.
Коли мовиш про любов, мусиш пам’ятати, що вона існує між різними, а не тотожними. Ми любимо в інших не те, що маємо в собі, а те, чого нам бракує в нас самих.
