ТОП-12 афоризмів від майстра похмурої іронії Еміля Сьорана

Еміль Сьоран – самобутній французький та румунський письменник і філософ, автор пристрасних ідей та гострих афоризмів, стиліст і провокатор, самітник і песиміст. Сьоран – унікальний голос у ХХ столітті. Його тексти – поезія в прозі, – декоровані відчаєм, гостротою, суперечностями, профетизмом, антимодернізмом і дрібкою байдужості.

Сьорана можна назвати циніком та нігілістом; утім, він стверджує, що кожне його заперечення є ніби ляпасом – всесвітові, порядку речей, соціуму; а будь-який ляпас є радше ствердженням. Агресивна енергія, що вивільнюється від кожного з його афоризмів, є беззаперечною: бо для Сьорана, зрештою, існує «три моделі стилю: лайка, телеграма та епітафія».

Підібрані нами афоризми Еміля Сьорана з книги «Силогізми гіркоти. Падіння у час» найкращим чином демонструють, що його філософія не академічна, а «вулична». Тобто така, що якщо й не може вирішувати проблем людства, то принаймні гранично точно на них вказувати.

***

Стережіться тих, хто відвертається від любові, амбіцій, суспільства. Вони ще помстяться за все, чого зреклися.

с. 20.

Бути «глибоким» нескладно: досить лише з головою пірнути у власні недоліки.

с. 24.

Песиміст мусить щодня вигадувати нову причину існувати – така собі жертва «сенсу» життя.

с. 27.

Від наших пращурів нас вирізняє запанібратство з Таємницею. Ми навіть дали їй інше наймення: так народився Абсурд.

с. 30.

Вагання свідчать про порядність; переконання викривають брехню. Нещирого мислителя легко розпізнати за морем беззаперечних сентенцій.

с. 38.

Усяка проблема знецінює таємницю; саму ж проблему знецінює її розв’язок.

с. 42.

Не питайте мене про плани: хіба дихати не досить?

с. 74.

Ти не відчуєш смак життя, доки не скинеш ярмо долі.

с. 76.

Таємниця людини збігається зі стражданнями, яких вона прагне.

с. 86.

Час злочину не настає для всіх народів нараз. Тому історія нескінченна.

с. 104.

Людина виділяє катастрофу.

с. 106.

Безумства сягають хіба що базіки та мовчуни: одні позбулися всіх таємниць, другі набралися їх по зав’язку.

с. 120.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *