Віра – це благодать. Самому неможливо перестрибнути проблеми віри. І немає нічого гіршого, ніж удавання віри. Але процес здобуття віри триває безугавно.
Наша схильність до апріорної недовіри спонукає нас робити вибір, який тягне за собою руйнівні наслідки.
Невідання є вибором на користь заперечення реальності; йому надають вигляду сократичної мудрості, щоб приховати той факт, що його надихає зловмисність.
Думки про смерть дозволяють побачити світ під іншим кутом – людина розкривається у всій своїй суті перед страхом смерті, поринаючи в самотність.
