14 листопада 2014 року в Українському католицькому університеті (Львів) відбулася конференція «Війна. Травма. Зцілення. Міфи та реальність посттравматичного синдрому», основиним завданням якої була підготовка психологів до зустрічі з невидимими наслідками війни, допомогти знайти ліки для тисяч душ зранених війною.
Минуло майже вісім років і війна вибухнула новою, жахливою реальністю, увійшла в життя кожного українця і українки, для котрих тепер подолання наслідків війни, що триває, — це справа майбутніх десятиріч, якщо не поколінь. Дата закінчення цієї війни й досі залишається відкритою: немов відкрита пекуча рана, для якої ще не придумали ліків…
На відкритті згаданої конференції з доповіддю виступив відомий український культуролог і політолог Тарас Возняк. Його виступ стосувався тільки першої частини – війни. Багато думок, висловлених знаним політологом, виявилися пророчими.
Ми пропонуємо декілька з них, де мова йде про те, що епоха війн – локальних, світових, інформаційних та гібридних – на жаль, ще не скінчилася.
***
Більшість з нас живе у світі ілюзій. В ілюзії, що мир, лад і спокій – це норма. На жаль, це не так. Якщо глянути на політичну історію Європи скажімо на триста-чотириста років назад (а ми все ж таки європоцентристи), то мир, лад, спокій і благодушіє – це, швидше, виняток, ніж правило.
Такого розніженого світу, киселю, до якого ми звикли за останні кілька десятків років, людство ніколи не знало. Наші попередники і у фізичному сенсі були витривалішими. Але так само, здається, вони були опірніші і до психічних травм, породжених насильством. Бо жили у жорсткішому світі – світі без регуляцій.
Великі війни розпочинаються з малих. Тому реально Друга світова війна розпочиналася з війни в Ефіопії, Фінляндії. Зараз, після розпаду двополярного (американсько-совєтського) світу, також постійно відбуваються флангові війни – війна в Грузії, війна в секторі Газа, війна в Сирії, а тепер уже і в Україні.
Не маймо ілюзій. Френсіс Фукуяма писав, що історія кривавих допостмодерних війн завершилася – тобто завершилася історія, яку ми завжди подавали як історію війн. На жаль, він помилився.