ТОП-5 думок Мирослава Мариновича про українську ідею в християнському контексті

Як вписується українська доля у контекст світових процесів? Якою мірою українські Церкви спроможні відповісти на виклики часу?

Знаний український правозахисник і публіцист Мирослав Маринович, автор книги «Українська ідея і християнство або коли гарцюють кольорові коні апокаліпсису», відповідає на ці питання, розглядаючи українську ідею з точки зору її християнського наповнення. На основі власного досвіду небайдужого мирянина, а також з урахуванням великого опрацьованого матеріалу він аналізує окремі процеси, що відбуваються в сучасному християнстві, зосереджуючи увагу на моральній (душпастирській) місії Церкви, на деяких історичних і сучасних проблемах її служіння, на питанні релігійної свободи.

Пять думок із цієї книги – пропозиція бібліотеки NewLib для наших читачів.

***

Людина релігійна має чітко фіксовані норми моралі – особистої та суспільної. Внутрішнього конфлікту між цими нормами й особистою свободою така людина загалом не переживає, оскільки її свобода для неї не є спокусою. Зречення волюнтаризму свободи в ім’я вищих цінностей є для неї внутрішнім імперативом, який знімає будь-який сумнів. Людина релігійної моралі є репрезентантом класичного морального консерватизму, в основі якого лежить не стільки розумовий акт вибору моральних норм, скільки непохитна віра в те, що об’явлені Господом правди є найкращим дороговказом.

с. 229.

Боронь нас, Боже, знову піти, як коні у млині, завченими дорогами, на яких усе перетворюється на свою протилежність: трепетна віра стає ідеологією, нетерпіння серця – насильством, невправна любов –  ворожнечею, невистраждане слово –  лукавством. У людства немає ще двох тисяч літ, щоб усе повторити по колу. А в України цього часу ще менше. І ця пересторога має блимати червоним світлом в очах усіх нас –  і первосвященика, і перводержавця, і останнього з найменших цих.

с. 397.

Віра є не тільки нашою опорою в періоди тяжких випробувань, а й засадничим елементом української ідеї та її найефективнішим «аніматором». I тому якщо ми, всупереч так званому тверезому глуздові, шукатимемо опертя не в передовій зброї чи політичних союзах (хоч, як засвідчує історія, забуття одного і другого часто є небезпечним), а передусім у твердинях людського духу, то тим самим закладатимемо найнадійніший фундамент свого майбутнього.

с. 525.

Сама по собі толерантність ще не творить любові, проте вона припиняє ненависть і ворожнечу.

Там само.

Можливість преображення закладено в саму природу людського духу. Яблуня не спроможна перетворитися в грушу, лев – у ягня, але лиха і грішна людина може стати праведною! Відберіть цю принципову можливість, і Біблія перетвориться на збірник облудних утопій. У цій спроможності людини до духовного преображення полягає унікальний дар, який прямо випливає з її богосинівства.

с. 508.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *