Чому важливо виходити за межі «традиційної» дипломатії, яка зазвичай покладається на топ-лідерів та діє у короткостроковій перспективі? Коли можливе примирення? Які кроки ведуть до миру?
Книга Джона Пол Ледерака «Розбудова миру. Стале примирення в розділених суспільствах» намагається дати відповіді на такі важливі у наш неспокійний час питання.
Пропонуємо 5 корисних думок, які автор книги намагається донести до свого читача.
Якщо ми обираємо робити мудрий та практичний внесок у мир, нас не послабить нестача ресурсів. Ми обмежені лише тим, наскільки далеко готові дивитися. Не слід впадати у відчай через глибину та ширину виклику, краще вставати перед ним у повний зріст. Примирення можливе. Дім миру можна збудувати.
Примирення наближається, коли надається простір та можливості для зустрічей на різних рівнях, коли збираються разом люди з протилежних сторін, яких заохочують виражати біль, що вони пережили в минулому, та уявляти взаємозалежне майбутнє.
Примирення, по суті, є таким місцем, точкою, де можуть зустрітися турботи про минуле і майбутнє. Примирення як зустріч передбачає, що простір для визнання минулого та уявляння майбутнього — необхідна складова переосмислення теперішнього. Для цього люди мають знайти спосіб зустрітися із самими собою та своїми ворогами, їхніми сподіваннями та страхами.
Мир — не лише для обраних. Якщо він встановлений для блага лише одних, а не інших,то це фарс.
Найпершою метою та ключовим внеском примирення є пошук інноваційних шляхів для створення часу й місця — на різних рівнях постраждалого соціуму — для звернення до болісного минулого та необхідно спільного майбутнього, та їх інтеграції як засобів роботи з теперішнім.