Повага до людської гідності, демократичних цінностей і принципів свободи завжди були в центрі уваги видатного українського філософа Мирослава Поповича. У книзі «Філософія свободи» автор дає власну інтерпретацію подій історії науки в раціонально-філософському відображенні та шукає істину на перехресті національних і світових шляхів культури й науки.
Про просту і зрозумілу мову творів Мирослава Поповича у передмові до книги «Філософія свободи» Наталія Вяткіна пише, що це — своєрідна простота. Філософиня зазначає: «Кажуть, що стиль — це людина. Інтелектуальний блиск, доброзичливість, усміхнене обличчя. Він ніби навмисне з’явився нам у цій країні з тим, щоб ми побачили, що українці можуть бути носіями не лише жвавого розуму й артистизму, але й вишуканого смаку й порядності, щоб ми були кращої думки про самих себе. Гадаю, що саме до спілкування з Мирославом Поповичем має стосунок вираз — “розкіш спілкування”» (с. 7-8)
Цією розкішшю спілкування ми і хочемо поділитися з читачами бібліотеки NewLib.
***
Щодо політики, люди різних переконань і вірувань можуть знайти спільну мову тоді, коли вони поділяють загальні погляди на людські цінності. Суперечки про теоретичні положення будь-якої доктрини мають належати до науки і вестися науковими способами.
с. 385.
Якщо повага до людської гідності, до принципів свободи, справедливості і солідарності у когось випливає з марксистських переконань, а у когось — із християнських, іудаїстських чи ісламських, всі вони можуть бути в одному політичному таборі з гуманістами, орієнтованими на науковий спосіб мислення. Якщо ж людське життя з легкістю приноситься в жертву доктринам, ми опиняємося в різних просторах.
с. 385.
Оруелл відкрив світові нові небезпеки і нові перспективи, і саме тому твори його не втратили актуального політичного сенсу. Тоталітаризм може бути знищений, але він проростатиме в тисячах новітніх і найцивілізованіших варіантів. І ніхто не гарантований, що в променях влади раптом добропорядні люди зазнають дивної еволюції.
с. 302.
Демократичні цінності — не привиди, не міфи і не вигадки хитрих політиканів. Відмова від них не просто збіднює життя і позбавляє його смислу. Вона неефективна і коштує надто дорого. Як сказав би знаменитий цинік, це гірше, ніж підлота. Це політична помилка.
с. 317.
Весь тягар традицій, вся складна тканина соціальних зв’язків, вся духовна культура, як у краплі води, віддзеркалюються в ставленні людини до себе, до своєї та до чужої спільнот. Тут визначаються межі свободи і незалежності Я, критичності та некритичності особи щодо пануючих в її середовищі норм і уявлень. Зрозумівши, як в даній спільноті структуровані особистість і пануючі норми, ми можемо зрозуміти всі інші особливості її культури.
с. 323.
Страх здатен розчавити будь-яку внутрішню свободу; в «культурі сорому» внутрішньої свободи менше, ніж в «культурі вини».
с. 323.