Три думки про Різдво під час війни від трьох очільників християнських церков

Цьогоріч християни України зустрічають Різдво на тлі повномасштабного вторгнення Росії, постійних обстрілів та відключень світла. Святкувати під час війни завжди непросто. Як святкувати Різдво, коли триває війна, коли тисячі українців втратили домівки і рідних, коли десятки тисяч військових у надскладних умовах боряться з агресором?.. Ці питання зараз задає собі чи не кожний українець чи українка.

Тим не менш, глибокій сенс цього великого християнського свята в у мовах війни не лише не втрачає свого значення, але й набуває додаткових, хоча й часто трагічних сенсових забарвлень. У такі часи часто відбувається свого роду «перезавантеження» віри, яке стає важливим етапом духовного розвитку віруючої людини.

Наша бібліотека підготувала ТОП думок про Різдво під час війни від трьох очільників християнських церков: Предстоятеля автокефальної Української Православної Церкви Епіфанія, Глави Римо-Католицької церкви Папи Франциска та Глави Української греко-католицької церкви Святослава. Сподіваємось, що ці думки підтримають усіх, хто в ці непрості дні святкує Різдво.

***

Із Різдвяного послання Предстоятеля автокефальної Української Православної Церкви Епіфанія

Між темрявою і світлом не може бути єдності. Не може зло і добро бути прирівняне одне до одного і співіснувати в мирі. Праведність та гріх, свобода і рабська неволя не сполучаються одне з одним, але перебувають у боротьбі між собою. Тож для осягнення миру з Богом, для наповнення світлом благодаті кожна людина повинна вступити у боротьбу з темрявою, гріхом та злом.

Різдво Христове приносить мир у світ, звіщає істину, освітлює шлях праведності й вічного життя, дарує примирення нас, людей, із нашим Небесним Отцем. Водночас прихід у світ Сина Божого спонукає нас до боротьби, до боротьби зі злом, із гріхом, із темрявою віку цього, і без перемоги у цій боротьбі не досягається справжній мир.

Понад три десятиліття тому ми вирвалися з багатовікового рабства, скинули ярмо, стали незалежними, розпочали будівництво власної суверенної держави. Ті, хто тримали нас у неволі, не змогли стерпіти наших досягнень і нашого успіху. Диявольські злоба та заздрість спонукали їх розпочати війну, але в ній вони обов’язково зазнають поразки, адже правда – на нашій стороні. А там, де правда, – там Бог, а з Богом – ми переможемо.

Із Різдвяного послання Глави Римо-Католицької церкви Папи Франциска

Як вифлеємські пастухи дозвольмо, щоби нас оповило світло та йдімо, щоби побачити знак, який нам дав Бог. Перемагаймо заціпеніння духовної сплячки та фальшивий образ свята, який приводить до забуття про того, кого святкують. Виходімо із гамору, що знечулює серце та спонукає нас приготовляти оздоби й подарунки більше, ніж споглядати Подію: Сина Божого, Який народився для нас.

Якщо хочемо, щоби було Різдво, Різдво Ісуса та миру, дивімося на Вифлеєм і зосередьмо погляд на обличчі Дитини, яка народилася для нас! І в цьому малому невинному обличчі розпізнаймо обличчя дітей, які в кожній частині світу прагнуть миру.

Нехай же наш погляд наповниться обличчями братів і сестер українців, які переживають це Різдво в темряві, холоді, далеко від своїх домівок через знищення, спричинені десятьма місяцями війни. Нехай же Господь учинить нас готовими до конкретних жестів солідарності, щоби допомагати тим, хто страждає, та просвітить уми тих, хто має владу, щоби змусити замовкнути зброю та негайно покласти край цій безумній війні!

Із Проповіді Глави Української греко-католицької церкви Святослава в неділю перед Різдвом

Ми переживаємо неділю перед Різдвом у контексті війни… Ми відчуваємо, що навіть війна — це історія спасіння України, яку Господь Бог пише через надію, що її Він посилає своєму народові… Господь Бог справді оживляє, збільшує в нас вогник надії на те, що історія українського народу в болях і стражданнях — це рух до Нього. Водночас Він виходить нам назустріч. І ця зустріч, радість Бога в людині і людини в Бозі буде радістю нашого Різдва під час війни, яке ми святкуватимемо буквально за кілька днів.

Різдво Христове є чудом, центром і вінцем історії людства не лише в тому сенсі, що Бог стає людиною, а й у тому, що людина, ведена силою надії, певним чином підготувала Його прихід. Та іскорка надії на народження Спасителя, яка передавалася з покоління в покоління, ось здійснюється… У своєму воплоченні Бог торкається всесвіту, який набирає свого сенсу в таїнстві Різдва Христового.

Нехай наш воплочений Спаситель у своєму Різдві між нами надасть змісту і сенсу всім нашим болям і стражданням. Нехай здійснить усі наші очікування, які ми в молитві до Нього представляємо. Нехай це Різдво буде моментом великої радості всього народу, якої в нас ніхто не зможе забрати. У нас хотіли вкрасти новорічну ніч обстрілами, ударами — і ракетами, і «Шахедами», але вона минула і настав перший день нового року. Так само неминуче прийде і Різдво, бо його для нас готує Господь Бог.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *