Українські інтелектуали пропонують свої відповіді на виклики сучасності

Автори збірки есеїв «Що дасть нам силу? Есеї українських інтелектуалів на фокус-тему Українського ПЕН 2019/2020» – письменники, журналісти, культурологи, філософи, економісти, священнослужителі –  вирішили поміркувати над питанням, озвученим на початку ХХ століття Лесею Українкою в однойменному триптиху «Що дасть нам силу?»

До вашої уваги – 10 висловів українських мислителів про джерела, звідки в найважчий момент можна черпати сили для нових звершень і руху вперед.

Свобода – це тягар, що дає нам силу.

Віталій Пономарьов. Наснаження волею. – с. 50.

Обстоювати Правду й виявляти Любов можна лише у стосунку до ближніх, з якими перебуваєш у спільноті.

Мирослав Маринович. Як Україні виростити крила. – с. 81.

Добро майже випадково заповзло у цей світ. Воно крихке і недовговічне. Але саме тому і тим більше за нього варто боротися. Навіть якщо ця боротьба не обіцяє перемоги.

Ярослав Грицак. Звідки нам брати сили. – с. 142.

Зло – велике, але добро заразне… І поки ми не дезертируємо з поля бою, виправдовуючи себе браком фізичних чи моральних сил, залишається надія, що не все ще пропало.

Ярослав Грицак. Звідки нам брати сили. – с. 144.

Найкраще, що можемо, – бути одне одному надійними людьми… Такими, як під час Революції Гідності. Бо гідність – це, власне, довіра до себе, та, яку найбільше маємо боятися зруйнувати.

Вікторія Амеліна. Українці – мета, а не засіб. – с. 199.

Брак довіри – справді найбільша внутрішня проблема, корінь інших проблем, від кумівства до бідності.

Вікторія Амеліна. Українці – мета, а не засіб. – с. 192.

У недолугій вправі… довіру рятує не той, хто падає. Не той, хто закликає падати інших – майже як диявол, який спокушав Христа. Довіру рятує лише той, хто впіймав і втримав. І в нас немає іншого виходу – тільки ловити одне одного. Щоразу, навіть коли втомилися, роздратовані, розчаровані.

Вікторія Амеліна. Українці – мета, а не засіб. – с. 199.

Нашу надію підкріплює успіх тих, хто пройшов цим шляхом перед нами.

Валерій Пекар. Три джерела сили: минуле, теперішнє, майбутнє. – с. 189.

Кожен-кожнісінький з нас – ручної роботи (hand made by God; made for heaven!). Кожен наш пальчик Бог з усмішкою цілує, благословляючи нас на творіння у Любові. Ми живемо, ростемо, чудесний механізм нашого серця до кожної клітини нашого тіла доносить неймовірний коктейль життя.

Борис Ґудзяк. Сила вдячності. – с. 124-125.

Людина створена на образ і подобу триєдиного Бога. Бога, в Якому одвічно тривають стосунки любові – між Отцем і Сином у Святому Дусі. Тому вона розвивається і квітне у життєдайних стосунках, а в токсичних – гасне й гине.

Борис Ґудзяк. Сила вдячності. – с. 129.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *