Автори збірки есеїв «Що дасть нам силу? Есеї українських інтелектуалів на фокус-тему Українського ПЕН 2019/2020» – письменники, журналісти, культурологи, філософи, економісти, священнослужителі – вирішили поміркувати над питанням, озвученим на початку ХХ століття Лесею Українкою в однойменному триптиху «Що дасть нам силу?»
До вашої уваги – 10 висловів українських мислителів про джерела, звідки в найважчий момент можна черпати сили для нових звершень і руху вперед.
Свобода – це тягар, що дає нам силу.
Віталій Пономарьов. Наснаження волею. – с. 50.
Обстоювати Правду й виявляти Любов можна лише у стосунку до ближніх, з якими перебуваєш у спільноті.
Мирослав Маринович. Як Україні виростити крила. – с. 81.
Добро майже випадково заповзло у цей світ. Воно крихке і недовговічне. Але саме тому і тим більше за нього варто боротися. Навіть якщо ця боротьба не обіцяє перемоги.
Ярослав Грицак. Звідки нам брати сили. – с. 142.
Зло – велике, але добро заразне… І поки ми не дезертируємо з поля бою, виправдовуючи себе браком фізичних чи моральних сил, залишається надія, що не все ще пропало.
Ярослав Грицак. Звідки нам брати сили. – с. 144.
Найкраще, що можемо, – бути одне одному надійними людьми… Такими, як під час Революції Гідності. Бо гідність – це, власне, довіра до себе, та, яку найбільше маємо боятися зруйнувати.
Вікторія Амеліна. Українці – мета, а не засіб. – с. 199.
Брак довіри – справді найбільша внутрішня проблема, корінь інших проблем, від кумівства до бідності.
Вікторія Амеліна. Українці – мета, а не засіб. – с. 192.
У недолугій вправі… довіру рятує не той, хто падає. Не той, хто закликає падати інших – майже як диявол, який спокушав Христа. Довіру рятує лише той, хто впіймав і втримав. І в нас немає іншого виходу – тільки ловити одне одного. Щоразу, навіть коли втомилися, роздратовані, розчаровані.
Вікторія Амеліна. Українці – мета, а не засіб. – с. 199.
Нашу надію підкріплює успіх тих, хто пройшов цим шляхом перед нами.
Валерій Пекар. Три джерела сили: минуле, теперішнє, майбутнє. – с. 189.
Кожен-кожнісінький з нас – ручної роботи (hand made by God; made for heaven!). Кожен наш пальчик Бог з усмішкою цілує, благословляючи нас на творіння у Любові. Ми живемо, ростемо, чудесний механізм нашого серця до кожної клітини нашого тіла доносить неймовірний коктейль життя.
Борис Ґудзяк. Сила вдячності. – с. 124-125.
Людина створена на образ і подобу триєдиного Бога. Бога, в Якому одвічно тривають стосунки любові – між Отцем і Сином у Святому Дусі. Тому вона розвивається і квітне у життєдайних стосунках, а в токсичних – гасне й гине.
Борис Ґудзяк. Сила вдячності. – с. 129.