«В історії християнства Климент Римський є одним із тих небагатьох святих, яких справді можна назвати привілейованими свідками живої апостольської традиції. Проте з богословської перспективи Климент є не тільки свідком традиції, але перш за все Отцем Церкви, бо йому властиві чотири відомі прикмети: православність учення, святість життя, визнання Церквою та давність, тобто випробовування часом.
Джерело: Юстин Бойко
Святий Климент Римський в агіографічних та літургійних церковнослов’янських рукописах.
Львів: Український католицький університет. Серія «Київське християнство», т. XX, 2020. — С. 443.
У розвитку образу св. Климента Римського в агіографічній і літургійній літературі можна чітко розрізнити два періоди: до моменту віднайдення його мощей і після. У книжності, яка належить до першого періоду, широко висвітлено такі основні біографічні елементи образу св. Климента Римського:
− учень апостола Петра;
− співробітник апостола Павла;
− єпископ;
− четвертий глава Римської Церкви;
− проповідник Євангелія серед поган у Херсонесі;
− мученик за Христову віру;
− святий Церкви.
Література, котра виникла в контексті другого періоду, додає до цього образу св. Климента також, що він є:
− великим заступником і чудотворцем;
− покровителем Херсонеса, Києва й усіх руських земель;
− святим, який продовжує жити серед Божого люду завдяки своїм мощам.
Саме ці аспекти постаті св. Климента Римського лягли в основу слов’янської агіографічної та літургійної климентинської літератури.
Там само. — С. 379-380