«Ці книжки про віру, історію, право, політику, мистецтво я прочитав сам і раджу читати іншим», — зазначив науковець та правник Володимир Сущенко, надаючи для NewLib цей перелік.
- Тома Кемпійській. Наслідування Христа / Пер. на укр. д-р Й.Боцян. – Львів: Свічадо, 2016. — 260 с.
Ця книга зі збірки «Аскетична бібліотека Греко-католицької духовної семінарії у Львові», за свідченням Блаженнійшого Йосифа, Патріарха і Кардинала, витримала тисячі перевидань на 100 мов народів світу, за майже 600 років свого життя (вперше видана у 1427 році) «беззаперечно свідчить про живучість викладених в ній думок та їхній вплив на духовне життя в християнській католицькій і православній земній церкві, оскільки написана кров’ю і сльозами життєвої християнської мудрості». Переклад складається з 4 розділів (книг), кожен з яких сучасною українською мовою надає практичні поради, засновані на цитуванні та тлумаченні Святого Письма щодо:
1) заохочення та спонуки до духовного життя;
2) душевної втіхи;
3) роз’яснень про таїнство Святого Причастя.
- Володимир Романенко, Георгій Коваленко. Катехизм Українця ХХІ століття. – К.: Богуславкнига, 2016. — 88 с.
Книгу написано до 25 річчя самостійної незалежності сучасної України. Вона не втрачає своєї актуальності й у рік 30-річчя держави. У стислих і змістовних текстах Катехизму, присвячених землі, народу, мові, вірі, волі, родині, праці, власності, історії, культурі, державі, українцям на чужині, розгортаються цілі людського життя взагалі та українця як громадянина власної держави зокрема.
- Сергій Головін. Біблія і політика: Основи справедливого суспільства (Серія: Непохитні основи— К.: Книгонош, 2017. —136 с.
Відносно невелике за обсягом авторське дослідження поєднує в собі історичні знання та аналітичні роздуми щодо походження прав і свобод людини та біблійного віровчення про них, а також земної церкви і держави. Автор на основі аналізу біблійних цитат та співставлення форм понад 2000-літнього існування християнської віри та різних державних утворень розкриває сутність державної політики щодо суспільного життя «відповідно до принципів, які Творець відкриває нам у Своєму слові».
- Право, релігія, кіно /Д.О. Вовк, О.П. Євсєєв, В.С.Смородинський, І.О. Биля-Сабадаш та ін.; за заг.ред.: Д.О.Вовк, О.П.Євсєєва. — Харків: ТОВ «Видавництво «Права людини»», 2018. — 184 с.
Збірка есе колективу авторів є, на мій погляд, унікальною спробою поглянути на право, державу і релігію в контексті кінематографічної творчості. Враховуючи, що кіно є значною мірою динамічним «дзеркалом» життя як окремої людини, так і суспільства, пропоновані тексти дозволяють відчути цікавий пізнавальний кіноракурс людського буття у всіх його вимірах і напрямках. Тематика охоплює сучасні погляди на «взаємодію правового, політичного і релігійного як у матеріальному, так і символічному світах». Додаток із покажчиком фільмів містить найменування 70 вітчизняних і зарубіжних стрічок на заявлену тематику.
- Наталя Дзюбенко. Андрій Первозванний: Роман. — К.: «Гранослов», 1999. — 335 с.Роман про одного з апостолів — Андрія Первозванного. Авторка втілювала свій романтичний погляд на постать і долю апостола Христового протягом останнього десятиріччя ХХ століття. Книжка вийшла лише накладом у 500 примірників власним коштом Джеймса Мейса, видатного американського дослідника українського Голодомору, чоловіка Наталі Дзюбенко-Мейс.
- Джеймс Мейс: «Ваші мертви вибрали мене…» / За загальною редакцією Л.Івшиної. — Видання перше. К.: ЗАТ «Українська прес-група», 2008. — 672 с.
Книжка є збіркою маловідомих статей Джеймса Мейса, громадянина США, нащадка американських індіанців, професора Києво-Могилянської академії. Він помер в Україні, похований на Байковому цвинтарі у Києві. Практично весь свій науково-дослідницький доробок Мейс присвятив політичній історії України ХХ століття та став автором відомої щорічної традиції «Запали свічу у своєму вікні» —у пам’ять про жертв Голодоморів в Україні. Вражають своєю далекоглядністю останні статті Джеймса Мейса, написані наприкінці квітня 2004 року, за кілька днів до смерті: «Культ мовчання» (про студентський плагіат і корупцію) та «Українізація України» (про мовну політику і мовні реалії України, Росії та Європи).
- Тімоті Снайдер. Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999. Пер. з англ. — К.: Дух і літера, 2012. — 464с.
Переклад грунтовного наукового дослідження відомого американського вченого Тімоті Снайдера, присвяченого історії Київської Русі, дозволяє максимально наблизитись до проблем модерного націєтворення на наших землях — від Чорного до Балтійського морів, від Дону і Сейму до Неману і Вісли, де переплелись долі українців, поляків, литовців, євреїв, що вплинули на трансформацію етнічної та національної ідентичності народу України. Вкрай цікавим є аналіз автора щодо регіонального розповсюдження національних мов на цих землях — англійської, української, польської, білоруської, російської, ідишу, німецької, литовської. Автор пропонує свою відповідь на такі запитання: Коли з’являються нації? Що стає причиною етнічних чисток? Як держави можуть примиритися? Чудовий переклад дозволяє сприймати зміст дослідження як художній літературний твір.
- Юрій Щербак. Україна: виклик і вибір. Перспективи України в глобалізованому світі ХХІ століття. — К.: Дух і Літера, 2003. — 578 с.
Книга — це авторський погляд на майбутнє України у перші десятиліття ХХІ століття крізь призму власного життєвого і професійного досвіду — лікаря, письменника, дипломата. Народжена на тлі відомої світової трагедії від 11 вересня 2001 року — нападу терористів на два будинки-вежі Нью-Йорка, — автор розгортає перед читачем початок новітньої історії глобалізації світу й місця політично незалежно-самостійної України в ньому. Перед нами постають у всьому масштабі проблеми становлення української державності в останньому десятиріччі ХХ століття і виклики майбутнього для неї. Як справедливо зазначає у своїх відгуках на книгу Орест Субтельний (професор Йоркського університету з Канади), «думки автора особливо переконливі й спонукають до роздумів». А український письменник, академік Іван Дзюба підкреслює, що «виваженість і коректність у дослідженні величезного поля не завадила Юрієві Щербаку подати життя України й світу крізь призму особистої причетності в привабливому, елегантному стилі».
- Ігор Павлюк. Паломник. – Київ: Видавництво «ФОП Ретівов Тетяна», 2018. — 244 с.
Ігор Павлюк відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами. Це поет, прозаїк, драматург, університетський професор. Його вірші перекладено багатьма мовами світу — від англійської до китайської. За метафорично яскравим визначенням самого автора, книга, яку я рекомендую читати, — це «роман-медитація у віршах». Як зазначає автор у вступі, «творення цього роману…припало на переломний період зміни мого світогляду: метафізичного на релігійний…» Від себе лише додам, що прочитання роману, заповненого чудовими метафорично-філософськими роздумами щодо сенсів людського буття, не залишає читача байдужим і спонукає до власних роздумів про віру, надію, любов і премудрість у повсякденні…
- Петро Сорока. Жезл і посох. — К.: Український пріоритет, 2015. — 336 с.
Під однією обкладинкою два авторських історичні твори, написаних у формі «діаріушів» (щоденників) і присвячених відомому гетьману козацької України Івану Мазепі та відносно маловідомому українському письменнику і священнику Української греко-католицької церкви з Галичини Тимофію Бордуляку. Автор обрав епіграфом до свого твору рядок з 22-го Псалма Давида: «Твій жезл і Твій посох — вони втішили мене». Ця «втіха» стає одночасно і хрестом, який кожен з них несе на собі крізь життя на свою Голгофу. Читання цих двох творів вражає сміливими припущеннями та одкровеннями автора про сумну, важку, часто гірку і пекучу «славу» людей, «вибраних і позначених Божим перстом», як підкреслено у відгуку на цю книгу. Від себе додам, що краса авторської мови, щирість та відкритість його душі заворожують і спонукають до читання інших чудових творів Петра Сороки.