Продовжуємо публікацію рефлексій Володимира Ольшевського про творчість композитора Валентина Сильвестрова.
Цього разу автор ділиться враженнями від прочитаної ним книги В. Сильвестрова «Дочекатися музики». Про обидві книги Володимир Ольшевський пише: «Книги «Дочекатися музики», «Симпосіон» мають неоціненне значення. Для мене особисто ці книги важливі не тільки з пізнавальної точки зору, але, насамперед, як велика підтримка у поглядах на життя і музику, особливо у питаннях проблемних».
***
В книзі «Дочекатися музики» В. Сильвестров говорить: «Створюючи музику, необхідно бути наївним і інстинктивним по можливості» (с. 41).
Інстинктивність, очевидно, передбачає вслухання у власну природу, творення з природи свого єства. Звідси промовистою є назва першої книги «Дочекатися музики».
Якщо наївність – ключик до Небес, духовної природи людини («будьте як діти»), то інстинктивність – зачерпує і земну природу людини.
У зв’язку з тим, що освоєння психічної сфери людини у ХХ ст. має певні досягнення, про композиторську творчість є можливість говорити з точки зору особливостей людської психіки. Помічною у цьому випадку могла би стати методологія визначення психотипів К. Юнга.
Для визначення психотипу він виділяє чотири головні функції психіки: інтуїцію, мислення, почуття, чуття. В залежності від того, яка з них домінує, він називає психотип інтуїтивним, розумовим, почуттєвим або чуттєвим. Кожен психотип проявляє себе через головну функцію, дві допоміжні і одну підпорядковану. Логічним є те, що психотипу відповідає і тип світосприйняття.
В. Сильвестров – людина з рідкісним світовідчуттям. Саме це визначає особливості змісту його музики.
У змісті музики В. Сильвестрова, очевидно, варто визнати найбільш проявленою функцією – інтуїтивну. Вона забезпечує шлях пізнання, яким розгортається музичний твір. Допоміжними функціями є – почуттєва (емоційна) функція, функція мислення (інтелектуальна). Підпорядкованою – чуттєва. Чуттєва функція базується на зорових, слухових, тактильних відчуттях (тиша, вдих-видих, вітер, шерхотіння і тд.). Вони не імітуються в буквальному сенсі, а трансформуються в семантичні значення. В ієрархічній єдності вище визначених функцій (головна-допоміжна-підпорядкована) закладена трихотомія сприйняття композитором світу: інтуїція-мислення-чуття, інтуїція-почуття-чуття.
Цю єдність ми можемо також усвідомити на прикладі теологічної трихотомічної теорії. Згідно з нею духовне «я» (дух) базується на совісті та інтуїції, душевне «я» (душа) – на мисленні та почуттях, фізичне «я» (тіло) – на чуттях (зір, слух, дотик, смак, нюх). Як бачимо, функції психіки лежать в основі теологічної трихотомічної теорії (дух-душа-тіло).
В. Сильвестров не використовує термін трихотомія, але наступне його висловлювання свідчить, що вона його мисленню властива: «В певний момент я збагнув, що розуміти музику духовну як музику, позбавлену емоцій, не можна, тому що людина – істота не просто духовна, а душевно-духовна» («Дочекатися музики», с. 132). Думаю, що ні композитор, ні будь-хто інший не буде заперечувати, якщо до цього визначення ми добавимо ще «тіло», тобто істота людини у повноті своїй є триєдиною (трихотомічною) – духовно-душевно-тілесною (дух-душа-тіло)
Таким чином, основою світосприйняття композитора є духовна сфера (дух), допоміжною – емоційно-інтелектуальна сфера (душа), третю, підпорядковану позицію займає фізична сфера (тіло). На цій основі закладена і його філософія світосприйняття. Це доводить той факт, що змісту його музики не характерна предметна зображальність (фізична сфера), образи бурхливих суспільних подій або сфера душевних страстей (душевна сфера), які б збурювали душевну рівновагу. Через філософське, поетичне сприйняття світу, витончене сприйняття психічних процесів людини він охоплює її життя, але кінцевий продукт у нього формується у сфері духу, змістом якого є духовно-інтуїтивне вище пізнання. Недарма він приходить до «симфонії без симфонізму» (Симпосіон, с. 103), а змістом симфонії стає всесвіт і людина, насамперед, як духовно-душевна і душевно-духовна істота.
У повноті і з легкістю знання він говорить про життя, музику, філософію, поезію. Недарма серед шанувальників його творчості ми бачимо не тільки музикантів, але, зокрема, поетів, філософів.