Володимир Ольшевський про філософію музики Валентина Сильвестрова (продовження)

Продовжуємо публікацію рефлексій Володимира Ольшевського про творчість композитора Валентина Сильвестрова.

Цього разу автор ділиться враженнями від прочитаної ним книги В. Сильвестрова  «Дочекатися музики». Про обидві книги Володимир Ольшевський пише: «Книги «Дочекатися музики», «Симпосіон» мають неоціненне значення. Для мене особисто ці книги важливі не тільки з пізнавальної точки зору, але, насамперед, як велика підтримка у поглядах на життя і музику, особливо у питаннях проблемних».

***

В книзі «Дочекатися музики» В. Сильвестров говорить: «Створюючи музику, необхідно бути наївним і інстинктивним по можливості» (с. 41).

Інстинктивність, очевидно, передбачає вслухання у власну природу, творення з природи свого єства. Звідси промовистою є назва першої книги «Дочекатися музики».

Якщо наївність – ключик до Небес, духовної природи людини («будьте як діти»), то інстинктивність – зачерпує і земну природу людини.

У зв’язку з тим, що освоєння психічної сфери людини у ХХ ст. має певні досягнення, про композиторську творчість є можливість говорити з точки зору особливостей людської психіки. Помічною у цьому випадку могла би стати методологія визначення психотипів К. Юнга.

Для визначення психотипу він виділяє чотири головні функції психіки: інтуїцію, мислення, почуття, чуття. В залежності від того, яка з них домінує, він називає психотип інтуїтивним, розумовим, почуттєвим або чуттєвим. Кожен психотип проявляє себе через головну функцію, дві допоміжні і одну підпорядковану. Логічним є те, що психотипу відповідає і тип світосприйняття.

В. Сильвестров – людина з рідкісним світовідчуттям. Саме це визначає особливості змісту його музики. 

У змісті музики В. Сильвестрова, очевидно, варто визнати найбільш проявленою функцією – інтуїтивну. Вона забезпечує шлях пізнання, яким розгортається музичний твір. Допоміжними функціями є – почуттєва (емоційна) функція, функція мислення (інтелектуальна). Підпорядкованою – чуттєва. Чуттєва функція базується на зорових, слухових, тактильних відчуттях (тиша, вдих-видих, вітер, шерхотіння і тд.). Вони не імітуються в буквальному сенсі, а трансформуються в семантичні значення. В ієрархічній єдності вище визначених функцій (головна-допоміжна-підпорядкована) закладена трихотомія сприйняття композитором світу: інтуїція-мислення-чуття, інтуїція-почуття-чуття.

Цю єдність ми можемо також усвідомити на прикладі теологічної трихотомічної теорії. Згідно з нею духовне «я» (дух) базується на совісті та інтуїції, душевне «я» (душа) – на мисленні та почуттях, фізичне «я» (тіло) – на чуттях (зір, слух, дотик, смак, нюх). Як бачимо, функції психіки лежать в основі теологічної трихотомічної теорії (дух-душа-тіло).

В. Сильвестров не використовує термін трихотомія, але наступне його висловлювання свідчить, що вона його мисленню властива: «В певний момент я збагнув, що розуміти музику духовну як музику, позбавлену емоцій, не можна, тому що людина – істота не просто духовна, а душевно-духовна» («Дочекатися музики», с. 132). Думаю, що ні композитор, ні будь-хто інший не буде заперечувати, якщо до цього визначення ми добавимо ще «тіло», тобто істота людини у повноті своїй є триєдиною (трихотомічною) – духовно-душевно-тілесною (дух-душа-тіло)

Таким чином, основою світосприйняття композитора є духовна сфера (дух), допоміжною – емоційно-інтелектуальна сфера (душа), третю, підпорядковану позицію займає фізична сфера (тіло). На цій основі закладена і його філософія світосприйняття. Це доводить той факт, що змісту його музики не характерна предметна зображальність (фізична сфера), образи бурхливих суспільних подій або сфера душевних страстей (душевна сфера), які б збурювали душевну рівновагу. Через філософське, поетичне сприйняття світу, витончене сприйняття психічних процесів людини він охоплює її життя, але кінцевий продукт у нього формується у сфері духу, змістом якого є духовно-інтуїтивне вище пізнання. Недарма він приходить до «симфонії без симфонізму» (Симпосіон, с. 103), а змістом симфонії стає всесвіт і людина, насамперед, як духовно-душевна і душевно-духовна істота.

У повноті і з легкістю знання він говорить про життя, музику, філософію, поезію. Недарма серед шанувальників його творчості ми бачимо не тільки музикантів, але, зокрема, поетів, філософів.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *