В межах трихотомії світосприйняття, згідно з моїм баченням, музика здатна передавати п’ять видів життєвого досвіду людини. Духовний досвід (єднає у собі також й інтуїтивний досвід). Душевний досвід – емоційно-інтелектуальний. Фізичний досвід – пов’язаний з уявними образами. Мовний досвід – з мовною інтонацією. Досвід руху – з формами руху. Подібно, як трихотомічні структури (дух-душа-тіло, душа-дух-тіло та інші), п’ять видів досвіду також структуруються за принципом ієрархії. Кожен з видів досвіду, в залежності від змісту музики (музичного образу), може стати головним (ведучим), тоді решта чотири види займають позиції згідно ролі, яку виконують у структурі. При тому, що всі п’ять видів досвіду у змісті музики проявляють себе синтетично, ми розглянемо їх автономно.
Духовний (інтуїтивний) досвід в музиці. Частина перша.
Пізнати у повноті (більш багатогранно) духовний досвід (духовні переживання) дозволяє, зокрема, релігійне світовідчуття. Релігійне світовідчуття – це дар (як і музичний, і будь-який інший), який посідає людина і який потребує певних умов функціонування, зрошення, розвитку. При певних умовах він стає для людини ще однією реальністю, яка поєднує натуральний світ з вишнім. Людина, релігійно вихована, бачить релігійне світосприйняття органічною часткою духовного світосприйняття. Воно значною мірою корегує всю життєдіяльність людини, в тому числі і музичну творчість.
Про те, що релігійним світосприйняттям обдаровані всі (принаймні, більшість), свідчить той факт, що в умовах війни, коли ситуація загрожує життю, до Бога звертаються (моляться) і ті, які до того раніше ніколи цього не робили. Не людина вигадала релігійні переживання. Їй належить лише їх інтерпретація. До речі, це ж стосується і музики. Навіть серед членів однієї й тієї ж релігійної спільноти відчувається різниця цих інтерпретацій, не говорячи вже про різницю міжконфесійну. Але ж не в цьому суть. Дж. П. да Палестрина, згідно релігійного світосприйняття (виховання), є представником католицької музичної культури, Й. С. Бах – протестантської. Проте, їх творчість є безцінним внеском до світової музичної культури, а конфесійні особливості у їх творчості відіграють лише другорядну роль, як елемент теоретичного аналізу.
Найгіршими порадниками у питаннях релігійного світосприйняття є фанатизм, догматизм. Прикро також бачити, коли будь-яка влада, під виглядом релігійності (показової), використовує її, як політичний інструмент.
Важливим є для нас, християн, які шукають у релігійному світосприйнятті (у вірі) правди, істини (опори) те, що завжди актуальною основою цих пошуків залишається наука Ісуса Христа («Євангеліє»). Визнаючи Дух Святий Духом Істини, а совість – Голосом Божим в людині, ми, згідно з ними, звіряємо, узгоджуємо наші почуття, думки, вчинки – зміст нашого життя.
Історія налічує багато прикладів, коли композитори творили музику одночасно у духовному і світських жанрах. Не варто вважати, що вони робили це за принципом «кесарю – кесареве, Богу – Боже». Звичайно, ми бачимо розрізнення жанрів за тематикою. Та звернімо увагу на те, що у світській музиці цих композиторів, у її духові, немає відчуття відторгнення Бога. Релігійне світосприйняття є в природі життя композитора, і необов’язково композитор мусить писати музику, умовно кажучи, перед іконою, щоб вона свідчила про Бога. У творчості Й. С. Баха, наприклад, не завжди легко визначити межу між релігійною та
світською сферами.
Український музикознавець (піаніст, композитор, педагог-новатор) Болеслав Яворський, досліджуючи ДТК («Добре темперо́ваний клаві́р») Й. С. Баха, доводить, що кожна прелюдія і фуга з 2-х томів ДТК (твору, який не належить до жанру духовної музики) має відношення до певних епізодів з Євангелія. Він виявив в них прямі цитати з протестантських хоралів, а також спільні інтонації з вокально-інструментальними творами автора – кантатами та ораторіями. Наприклад, в основі фуги мі-бемоль (ре-дієз) мінор з І-го тому ДТК лежить мелодія хоралу «З глибини моїх скорбот до Тебе, Господи, закликаю».
Й.С. Бах. Прелюдія і фуга мі-бемоль (ре-дієз) мінор з І т. ДТК (фуга – з 5-ї хв.).
Прелюдія до-мажор з І тому ДТК спонукала Шарля Гуно дописати до неї мелодію, в результаті чого цей твір ми знаємо як “Ave Maria” Баха-Гуно.
Окремі твори Й. С. Баха могли би бути віднесені як до жанру духовної, так і до світської музики. До таких творів умовно віднесемо відому арію Й. С. Баха з сюїти № 3 (D-dur).
Ці та інші приклади свідчать в цілому про вплив релігійної свідомості на духовну сферу всієї творчості Й. С. Баха.
Чи не позначилось на композиторській творчості Антоніо Вівальді те, що він був священиком (абатом, міноритом)? Спів пташок, дзюрчання струмочків, гуркіт грому, гроза, інші природні явища (життя взагалі) він, звичайно, сприймав як творча людина і, одночасно, як духовна особа, а значить – особливо. І цю особливість ми маємо можливість відчувати у його творах, зокрема, у його циклі концертів «Пори року». Цього, звичайно, ми не доведемо науково. А чи здатна наука відповідати на такі особливі питання?
Релігійність була природною часткою світогляду В. А. Моцарта, тому його твори релігійного змісту (хори, кантати, ораторії) та світські твори не вимагали від нього якогось спеціального окремого підходу. Його «Реквієм» (заупокійна меса, написана на традиційний культовий латинський текст) сприймається як належне у сучасних концертних програмах класичної музики.
Українські композитори Максим Березовський, випускник Київської духовної академії, Дмитро Бортнянський волею долі (в умовах російської імперії) переїхали з України до Петербургу, де протікала їх професійна діяльність. Їх талант розкрився в музиці різних жанрів, однак найбільшого розквіту досягнув у жанрі хорового духовного концерту. Очевидно, цьому сприяли традиції хорового співу (церковного, народного), які закарбувалися в пам’яті обох музикантів з часів перебування (навчання) в Україні. Розвиток творчих можливостей однозначно стимулювала професійна музична освіта, яку обидва композитори отримали в Італії.
Д. Бортнянський. Духовний концерт № 6 «Слава во вишніх Богу».
Духовним гімном України є твір Миколи Лисенка «Боже великий, єдиний», який єднає в одному образі релігійний та національний дух українського народу.
О. Мессіан свої релігійні світовідчуття виразив у творах релігійного змісту поза межами жанру духовної музики. В. Сильвестров у межах жанру, використовуючи біблійні тексти, трактує їх як поетичні, тому твори цього жанру у нього звучать не тільки духовно-інтуїтивно, але й поетично.
Лібретто опери «Мойсей» М. Скорика написане за одноіменною поемою Івана Франка, яка базується на біблійному джерелі.
Войцєх Кіляр у творі для хору з оркестром “Exodus” використовує біблійний сюжет з книги «Вихід» про перехід єврейського народу через Червоне море (звільнення з єгипетської неволі). Твір побудований подібно до «Болеро» М. Равеля. Починається з тихого звучання. Динаміка зростає поступово в міру наближення ізраїльського народу до мети – протилежного берега Червоного моря, де на нього чекає тріумф звільнення.
Юрій Іщенко, будучи автором багатьох релігійних творів, у своєму циклі ідилій («Весняна ідилія», «Літня ідилія», «Осіння ідилія», «Зимова ідилія») симфонічними засобами передав пори року в їх незайманій, первозданній красі, Творінні, покритому інтуїтивно-духовною таїною.
С. Прокоф’єв образ монаха патера Лоренцо у балеті «Ромео і Джульєта» малює згідно з духом його сану.
Радянська епоха внесла свої корективи у релігійне світосприйняття. Наслідки її доводиться долати по сьогоднішній день. Наші сучасники наново переглядають свої стосунки з релігією.
Жанр духовної музики отримав нове дихання у творчості українських композиторів в часи Незалежності. Окрім вже згаданих композиторів – В. Сильвестрова, Ю. Іщенка, цьому жанру приділили увагу М. Скорик, Л. Дичко та інші. Особливу увагу жанру духовної музики надає Віктор Степурко.
Віктор Степурко. «Хвалитиму Господа» ( Пс. 9).
Не зважаючи на те, що релігійне світосприйняття має свій окремий жанр – жанр духовної музики – ряд наведених прикладів свідчить також про те, що воно не обмежується цим жанром, а має вплив на світовідчуття у творах інших жанрів, знаходить своє вираження у творах поза жанром. Нерідко релігійні тексти, біблейні сюжети стають основою змісту таких творів.