Хотіла би, щоби кожна людина сама про себе пам’ятала, що й вона є великим даром. Що вона дуже цінна й важлива – незалежно від того, що робить і чого не робить. Бо всі ми насправді дуже коштовні. Через усіх нас світ чимось збагатився – навіть якщо це був просто наш усміх, який когось втішив.
Богдана Матіяш. Братик Біль, Сестричка Радість. — с. 112.