До дня народження Григорія Сковороди: п’ять мудрих думок романтика епохи пізнього бароко

3 грудня виповнюється 299 років від дня народження українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета Григорія Сковороди. Попри те, що з того часу змінилися кілька епох, Сковороді вдається залишатися близьким і сучасним для нових генерацій. Григорія Савича мають «за свого», люблять як друга і шанують як учителя.

Лейтмотивом філософської думки Григорія Сковороди є те, що найперше людина має пізнати себе, усвідомити, що вона – частина чогось вищого, і жити, творячи добро. Філософ вважав, що через пізнання себе людина може пізнати сутність усього сущого.

До дня народження світоча української духовної історії Григорія Сковороди ми підготували добірку з п’яти цитат із Повного академічного зібрання його творів, виданого за редакцією професора Харківського національного педагогічного університету Леоніда Ушкалова.

***

Як глупота є матір’ю всіх пороків, зокрема й пихи, якій властиво брати на себе непосильний тягар і незаслужені почесті, – так мудрість є справжньою матір’ю як інших чеснот, так і скромності, котра, міряючи себе, як кажуть, своєю власною міркою, скорше опускається вниз, аніж підноситься догори.

c. 1133.

Збери свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе колодязь тієї води, яка зросить і твій дім, і сусідські. Всередині тебе є та основа, яку Плутарх називає джерелом спокою: намагайся очистити це джерело, черпаючи не зі свинячих калюж, а зі священних книг святих людей. Хай не захоплює тебе юрба, що морями та сушею гасає за проминальним, але, перебуваючи в своєму домі, дивись, що робиться поганого й доброго.

с. 1142.

Якщо велика справа – панувати над тілами, то куди більша – керувати душами. Важливо дарувати золото, як зазвичай роблять царі, але хіба не важливо вести до золота мудрості? Яку індійську перлину можна порівняти з таким найкоштовнішим камінням, як похвальна непорочність? Якщо важливо лікувати тіло, то чи не важливіше разом із тілом зберігати й людську душу цілою, здоровою, незіпсованою?

с. 1144.

Ти чуєш, як мудрість називається то перлиною, то золотом. Вона, немов пшеничне зерно з колоса, вимолочується робочими волами… Як золото, ховає її Бог у найглибших тайниках землі, щоб не зневажали її свині, своїм же велить шукати.

с. 1154.

Хто хоче видихати пахощі, повинен бути живим, а життя наше – Бог, який зігріває нас для чеснот, привабливішого й величнішого за які немає нічого. Треба терпіти, треба молитись, і зло ніколи не буде мати сили більшої, ніж мудрість. Що більше ми терпимо заради Христа, то ближче він стоїть до нас, щоб влити в нас свою дивовижну силу.

с. 1161.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *