Європа перед новими викликами: 10 слушних думок про політику від політичного філософа

Сучасний світ динамічно розвивається і розібратися у ньому неможливо без розуміння принципів європейської політики з її суперечками, невдачами та конфліктами. Про роль Європейського Союзу у світовій політиці, про зміни і виклики, з якими ЄС стикається сьогодні та про можливі відповіді на ці виклики йдеться у книзі Луука ван Мідделаара «Нова політика Європи: десять років політичних криз», український переклад якої нещодавно з’явився на поличках вітчизняних книгарень.

Що таке демократія? У чому полягає нова політика Європи та для чого потрібна опозиція?.. Для всіх, хто цікавиться сучасною політикою, пропонуємо ТОП-10 цитат із книги Луука ван Мідделаара «Нова політика Європи: десять років політичних криз».

***

Коли єдність Союзу чи миру в регіоні опиняється під загрозою, політичні мотиви згуртування беруть гору над суто економічними інтересами. У надзвичайних ситуаціях політика, заледве помітна за звичайних обставин, активно виходить на перший план.

с. 24.

Якщо ми, європейці, хочемо зберегти наш спосіб життя, то Європа, як ціле, має опанувати стратегічніше мислення й набути спро­можності брати участь у силовому змаганні з іншими світовими гравцями. Європі слід вийти з тіні, скинути із себе регуляторну гамівну сорочку, в якій вона керує продажами огірків та бананів, і постати на світовій сцені як актор другого чи навіть першого плану. Втім, як підказують нам античні трагедії, вихід зі знайо­мої сфери технократії на справжню політичну сцену означатиме входження у царину трагічних дилем і важкого вибору.

с. 26-27.

Відкритість майбутньому — не тягар і не шкірка банану, щоб на ній послизнутися; радше це простір свободи нашої дії. Він розкриває найкраще в нас. Якби все було визначено наперед, ми були б лише іграшками долі.

c. 47.

У говірці ЄС нечасто використовують термін «політична відповідальність». Правники та чиновники говорять і мислять у термінах «правомочності». Чому ця інституція діє? — бо має правомочність це робити. Проте безпрецедентна криза вимагає повноважень і влади діяти вищого рівня: таких, що перевершують обмежену правомочність і вимагають концентрованої політичної відповідальності. Йдеться про реагування на ситуацію зі всією повнотою особистої влади — не загалом, а конкретно у відповідь на ці обставини, цю катастрофу, це питання практичного життя.

с. 58.

Нова політика Європи потребує ширшого інструментарію: не лише притягання (магніт) чи відштовхування (санкції), а й риторика та дії.

с. 122.

Щоб бути й доброю людиною, й добрим політиком, людина має вступити у час, прийняти мінливість подій і взяти на себе відповідальність за відкрите майбутнє. Це вимагає передбачли­вості, приготування, дії — а також усвідомлення того, що на вас завжди чатуватимуть сюрпризи.

с. 203.

Для правлячої партії відсутність визнаної опозиції — людей, які перетворюють ваше життя на скруту, саботують ваші плани, прагнуть якнайшвидше скинути вас із посади — може виглядати привабливою. Проте для політичної системи загалом — це ката­строфа. Політична опозиція виконує життєво важливі функції.

с. 290.

Правляча сила може набути визначеної форми, лише якщо наявний простір для опозиції. Це вимагає від політиків облишити ставлення до гро­мадян, як лише споживачів продукції фабрики з виробництва правил, розпещених шукачів знижок, а натомість поставитися до них як до втілення суспільного життя. Це означає, що на сцену перед ними треба виходити із такою виставою, яка у плині подій може поєднати слова та дії; при цьому актори очікують на реакцію публіки та готові дослухатися до неї. Якщо цього не станеться, одного дня аудиторія може розбити «четверту стіну» театру й зовсім припинити шоу, в яке загралися самозакохані політики.

с. 295.

Нова політика Європи не може існувати без нової відкри­тості. Голоси незгоди та крикуни останніх років відіграють важ­ливу роль: вони унаочнюють важкі політичні рішення та дилеми для європейської публіки, яка масово долучилася до процесу; для всіх тих, хто, на власний подив, раптом опинився на галереї для публіки в політичному театрі. Тим самим вони зруйнували не завжди втішну логіку деполітизації. Публічна битва слів дає змогу глядачам і виборцям побачити сьогоднішню свободу, в якій ми творимо наше майбутнє.

с. 349.

Демократія — це спосіб унаочнення соці­альних і політичних конфліктів. Опозиція, протести та незгода можуть повернути Європі той динамізм, без якого подальший розвиток політики подій є неможливим.

с. 350.