Яких змін після Другої світової війни зазнала глобальна система цінностей? Як втрати від цієї війни відчуваються досі? Чому незасуджені злочини минулого стають підґрунтям для нових кривавих конфліктів?.. Ці глобальні питання є лейтмотивом збірки «Друга світова: роздуми через вісім десятиліть».
Про неспокутуваний злочин комунізму, який повертається примарою нового світового конфлікту, ділиться своїми міркуваннями правозахисник, філософ і публіцист Мирослав Маринович. А правозахисник, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, Євген Захаров нагадує про необхідність примирення історичних пам’ятей та окреслює головні виклики для українських інтелектуалів.
***
Мирослав Маринович:
Злочин відходить у минуле лише тоді, коли він – засуджений і розкаяний. Нерозкаяний же злочин залишається в суспільному організмі отруйними зернами, які в певний час проростають новими трагедіями.
с. 30-31.
Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Чи вдасться Європі усвідомити ту істину, що консенсусу в питаннях військової та енергетичної безпеки досягти не вдасться, доки не буде досягнуто нового консенсусу в питанні історичної пам’яті, а відтак і засудження комунізму в усіх його інкарнаціях?
с. 31-32.
Хай із ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення, що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. В Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна, й наше завдання сьогодні – те будяччя виполоти.
с. 32.
Євген Захаров:
Україні необхідне примирення історичних пам’ятей. Навіть більше: без цього неможливе створення єдиної політичної української нації як державно організованого народу. Неможливим без цього є й наш суспільний поступ. Мешканцям різних регіонів України потрібно відмовитися від хибних міфів, зрозуміти одне одного й визнати право кожного шанувати свої святині та своїх героїв. Без цього важко уявити собі майбутнє примирення та порозуміння з людьми не підконтрольних українському урядові територій, коли війна з Росією закінчиться.
с. 38-39.
Лише інтелектуальна чесність, відкидання брехні, максимальна відкритість фактам і максимальна свобода історичних дискусій здатні забезпечити непідробну й достойну пам’ять про Другу світову війну. Бо, як заповідав письменник, гуманіст і борець з обома жахливими диктатурами ХХ століття Лев Копелев, «брехню можна здолати тільки правдою».
с. 39.