Історія – єдине, що ми можемо поділяти: Тімоті Снайдер про незвідність людського життя до цифри

Автор відомої книги «Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним» не обмежений політичними, національними чи географічними рамками. Усе, що його обмежує – істина, яку Тімоті Снайдер викладає з бездоганною науковістю, у всій наготі, без політичних упереджень або вподобань.

Масові вбивства в його загальнолюдському розумінні – це масові вбивства, і жертв та їх нащадків анітрохи не цікавить, з якою високою метою це здійснювалось.

Про спільні риси тоталітарних режимів, про необхідність повернути сухим числам імена, про спокусу заперечити людській істоті її людський характер – наша добірка цитат від Тімоті Снайдера.

***

Суперечки  про  раціональність  та  ірраціональність  не  можуть  замінити  суперечки  про  правду  і  кривду.  Увага  нацистів  (і  комуністів)  до міркувань  економіки  не  пом’якшує  злочинів  їхніх  режимів.  Навпаки, вона  виявляє  спільну  байдужість  до  окремих  людських  життів  –  байдужість  не  менш  жахливу  за  будь-який  інший  чинник  їхнього  правління.  Модуляція  і  грабунок  лише  додають  підстав  для  морального засудження.  Економічні  міркування  не  витісняють  ідеологію  вбивчого  расизму.  Навпаки,  вони  підсилюють  та  ілюструють  його  силу.

с. 409.

У  1941  році  в  західних  землях Радянського  Союзу  офіцери  СС,  так  само  як  і  офіцери  НКВД  на  декілька  років  раніше,  влаштували  між  собою  змагання  за  те,  хто  вб’є більше  людей  і  таким  чином  продемонструє  більшу  компетентність і  відданість.  Людські  життя  зведено  до  моменту  задоволення,  що його  відчуває  підлеглий,  коли  звітує  зверхникові.

с. 409.

Зведення  історії  до  моральних  вистав  зовсім  не обов’язково  додає  комусь  моралі.

c. 412.

Романтичне  виправдання  масового  вбивства,  яке  каже,  що слушно  витлумачене  нинішнє  зло  є  майбутнім  добром,  є  помилковим.  Може,  значно  краще  було  б  не  робити  взагалі  нічого.

с. 414.

Вважати,  що  з  великим  прогресом  мають  бути  пов’язані величезні  страждання,  означає  погоджуватися  на  такий  собі  герметичний  мазохізм:  присутність  болю  є  знаменням  якогось  іманентного  або  майбутнього  добра.  Самому  пропонувати  такі  міркування  є герметичним  садизмом:  якщо  я  зробив  комусь  боляче,  то  це  тому, що  існує  якась  відома  мені  вища  мета.

с. 414.

Жертви  залишили  по  собі  плакальників.  Убивці  залишили  по  собі числа.  Стати  по  смерті  частиною  великого  числа  означає  розчинитися  в  струмені  безіменності.  Бути  по  смерті  записаним  до  супротивних  національних  пам’ятей,  що  їх  зміцнюють  числа,  частиною яких  стало  твоє  життя,  означає  віддати  особистість.  Це  все  одно, що  випасти  з  історії,  яка  починається  з  припущення,  що  кожна  особа  –  незводима.  За  всієї  своєї  складності,  історія  –  єдине,  що  є  у  нас усіх,  єдине,  що  ми  можемо  поділяти.  Отож,  навіть  коли  ми  з’ясуємо точні  числа,  мусимо  бути  обережними.  Точних  чисел  замало.

с. 420.

Нацистський  і  радянський  режими  перетворили  людей  на  числа.  Щодо  частини  цих  чисел  ми  можемо  лише  зробити  припущення,  інші  можемо  встановити  доволі  точно.  Як  науковцям,  нам  належиться  віднайти  ці  числа  і  співставити  з  іншими.  Як  гуманістам, нам  належиться  знову  перетворити  числа  на  людей.  Якщо  ми  на  це неспроможні,  то  Гітлер  і  Сталін  вибудували  не  лише  наш  світ,  а  й нашу  людяність.

с. 421.

Якщо ми  заперечимо  людській  істоті  її  людський  характер,  то  унеможливимо  етику. Піддатися  спокусі,  назвати  інших  людей недолюдьми  –  це  крок у  напрямку  до  нацистської  постави,  а  не  від  неї.  Проголосити  інших  людей  поза  розумінням  означає  покинути  пошуки  розуміння,  а отже,  покинути  й  історію.

с. 413.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *