Коли сум і біль розділяють між собою багато люблячих людей, коли бачиш, скільки світла осіяно серед інших — тоді до болю від втрати додається вдячність і віра в те, що все хороше має своє продовження.
Анастасія Леухіна. “Зовсім не страшна книга. Про життя, смерть і все, що поміж ними” — с. 208.