Людина сприймається як істота зв’язків. Вирішальним не є ані те, чим людина володіє, ані те, що вона з себе робить. Її людськість коріниться радше у зв’язках, у яких звершується життя: зв’язки з Богом і з ближнім, з довкіллям і з самим собою конституюють людську екзистенцію.
Вольфґанґ Губер. Юдео-християнська традиція. / Культурні цінності Європи. — с. 81.