Моральний капітал як умова добробуту: польський соціолог про культуру довіри

«Яким чином люди створюють власну історію?», «Які соціальні обставини стимулюють інновації та модернізацію суспільства?» – ось лише декілька питань, навколо яких професор Пйотр Штомпка окреслив модель суспільства, де поняття соціального капіталу є центральною категорією.

Звернення до феномену морального капіталу стало головною ідеєю книги польського соціолога – «Соціальний капітал. Теорія міжособистісного простору». На думку автора існування засадничих моральних правил у царині міжособистісних стосунків сприяють формуванню в суспільстві особливої культури довіри та кооперації, що обумовлюють успішний розвиток суспільства, оскільки звільняють і мобілізують людську дію; заохочують творчий, інноваційний, підприємницький активізм; знижують соціальну невизначеність і ризики.

Однією з головних складових елементів морального капіталу для успішних змін будь-якого суспільства автор вважає довіру, як ставку щодо майбутніх непередбачених дій інших.

Ми пропонуємо три думки Пйотра Штомпки, які розкривають значення довіри для суспільного та економічного розвитку, адже можливості дії зростають пропорційно зростанню довіри у суспільстві.

***

Найважливішими складовими морального простору є довіра, лояльність, взаємність, солідарність, повага та справедливість. Тільки тоді, коли я живу та дію в громадянському суспільстві, згуртованому такими зв’язками, яке утверджує такі цінності та норми, я маю відчуття екзистенційної безпеки, я готовий до відкритості стосовно співгромадян, до креативності та інноваційності. Я стаю активним громадянином, а не лише мешканцем країни, зацікавленим членом суспільства, а не лише пасажиром, що їде повитріщатися. І лише тоді суб’єктна активність усіх нас і кожного зокрема забезпечує кожному якусь міру особистого щастя й усім розвиток і поступ всієї спільноти. Такий моральний капітал — це умова добробуту, часом важливіша за самий лише економічний розвиток.

с. 9.

Довіра — це не проста переконаність у чиїйсь надійності… Ми можемо говорити про довіру, коли переконання, що інші люди (фірми, установи, товари) є гідними довіри й відповідатимуть нашим очікуванням, стає передумовою нашої поведінки щодо них. Діючи в умовах невизначеності, ми беремо на себе ризики, пов’язані з майбутньою поведінкою інших людей. Таким чином, ми приходимо до простого, найзагальнішого визначення довіри: «Довіра — це ставка на невизначені майбутні дії інших людей».

с. 175.

Поширена мудрість каже: noblesse oblige, шляхетність зобов’язує. Той, кого поважають, повинен прагнути впоратися з цим кредитом довіри. Повага, як і довіра, є швидкоплинним і нетривалим благом. Її треба довго і важко здобувати, але дуже легко втратити. Навіть один вчинок, невідповідний до образу й очікувань щодо шанованої людини, може знищити пошану. Коли хтось досягає певного видатного рівня, то вже не може робити погані вчинки. Деякі речі просто не пасують певним людям. Шанований викладач не може абияк прочитати лекцію. Шанований письменник не може написати наступну книжку абияк. Шанований артист не може вийти на сцену і фальшивити. Шанований політик не може запропонувати абсурдні реформи.

с. 201.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *