Моральний простір людини: чотири орієнтири від Чарльза Тейлора

У своїй фундаментальній праці «Джерела себе» відомий канадський філософ Чарльз Тейлор висвітлює становлення модерної ідентичности через дослідження витоків моралі сучасної людини.

Автор розглядає аспекти трансформації ідентичности, показує які процеси породили уявлення про індивідуальність, в основі якого було закладено модерну тезу про унікальність кожної окремої людини насамперед в етичному вимірі.

У післямові до книги український філософ Андрій Васильченко зазначає: «Кожен із наших сучасників так чи інакше має вибирати між етичною традицією та її прагматистськими чи натуралістичними запереченнями; між змістовною етикою шляхетного вчинку та її процедурними замінниками. Цей вибір складний, але й невідворотний. Тим актуальніше звучать сьогодні аргументи Чарлза Тейлора».

Прислухатися до цих вагомих аргументів пропонуємо і ми.

***

Знати, хто ти такий – це орієнтуватись у моральному просторі, у просторі, в якому постають питання, що являє собою добро і зло, що варто робити, а що ні, що має для нас сенс і є важливим, а що є банальним і другорядним.

с. 45.

Любов до вічного доброго ладу є найглибшим джерелом та справжнім виявом нашої любові до добрих вчинків і доброго життя. Сприйняття цього ладу, який не можна побачити без любові, становить найнадійнішу основу доброчесності. Саме тому філософія є найкращим охоронцем доброчесності.

c. 169.

Сказати, що немає більшої любові, ніж коли хтось віддасть життя своє за друзів своїх, означає визнати, що життя – це велике благо. Ці слова втратили б свій зміст, якби йшлося про когось, хто зрікся життя через відчуття відстороненості; тут мається на увазі, що він зрікається чогось важливого.

с. 289.

Всі ми покликані бути гідними своєї самобутності.

с. 484.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *