Для загального духовного клімату, як на мене, небезпечний не чесний і спокійний атеїзм – без войовничого безвірництва, без дешевих нападок і претензій на абсолютну істину. Найнебезпечніше – це віра як мода, віра без віри у віру, без екзистенційних шукань і осягнень, без морального підґрунтя. Як знаряддя утвердження у новій реальності, вигідне гасло, зброя ідеологічного політиканства. <…> Це небезпечно, бо обертається спрощенством, лицемірством і кон’юнктурою. А отже – бездуховністю.
Михайлина Коцюбинська. Дисиденти. Антологія текстів. — с. 540.