По слідах КЛБІ: новий підхід до примирення церков в Україні від Миколая Денисенка

Під час роботи ХІХ Київського літнього богословського інституту (КЛБІ), темою якого в цьому році стали гідність іншого і розбудова миру, відбулося жваве обговорення нагальних питань щодо пошуку шляхів примирення українських православних церков і спільнот.

Ці болючі для нашої країни питання підняв у своїй доповіді богослов і науковець, диякон Православної Церкви в Америці Миколай Денисенко.

До уваги читачів — кілька уривків з цієї доповіді, де акцентовано найбільш важливі та яскраві моменти виступу доповідача.

***

Зразки міжправославних відносин в Україні складаються з нападів і помсти, тобто мають характер реагування й оборони, а не відповіді. Одна з наших тез полягає в тому, що тактика згубного приниження іншого є вкрай шкідливою. Зараз це стає особливо відчутним, оскільки, на жаль, згубне приниження іншого існує вже довго — протягом багатьох поколінь. Нове покоління успадковує кривду свого попередника, і багато людей страждають від травм, завданих згубним приниженням іншого, одночасно з війною, насильством, хворобами та смертю.

Як Церква повинна реагувати на цей невпинний цикл згубного приниження іншого? Церква може звернутися до богослужбових обрядів прощення, включивши їх у масштабніший процес примирення, який має одну чітку мету: зцілення пораненого та розчленованого Тіла Христа.

Коли тактика застосування приниження іншого зневажає людину й намагається позбавити її гідності, потрібно діяти негайно.

Практика згубного приниження іншого — тобто вживання слів і мови та розповсюдження пропаганди, що завдають шкоди іншим, створюють розкол у суспільстві та позбавляють людей їхньої гідності — є гріховною. Церква та її члени повинні визнати існування цієї практики та відмовитися від неї, якщо вони хочуть її припинити.

Навчитися бачити Христа в іншому — нашому визнаному ворозі — і знайти мужність жити в одному просторі зі своїми ворогами є необхідним кроком у цьому процесі. Щоб навчитися підтримувати цей мир і покласти край успадкованій та стійкій практиці згубного зневажання іншого, потрібно служити задля зцілення спільноти.

Існує багато потенційних перешкод, які можуть завадити зціленню. До них входять страх, залякування з боку внутрішніх та зовнішніх політичних сил, відраза до діалогу та гординя — заперечення власного гріха, який спричинив виникнення проблеми. Найважчою перешкодою для зцілення українського православ’я є відсутність бажання. Якщо представники всіх залучених сторін відмовляться брати участь у процесі, він не зможе розпочатися.

Головною проблемою є успадкування згубного приниження іншого, особливо у використанні мови ворожнечі проти інших. Моя теза полягає в тому, що ці дії травмували православних українців та вразили — або розчленували — Тіло Христове. Важливо визнати цей гріх, відкрито відмовившись від нього під час публічного богослужіння замість того, щоб намагатися виправдати його, замаскувавши прикрашеною та заплутаною сакраментальною і канонічною риторикою.

Найкращий спосіб зцілення ран Христового Тіла в Україні — це намітити новий шлях його відновлення на основі нових взаємин — таких, які не спираються на примус чи підпорядкування. Створення безпечного простору для діалогу та спільних проєктів служіння є основою для нових відносин між членами Православних Церков. Їхня нова звичка у співпраці являтиме собою зцілене тіло й полягатиме у відмові від гріхів, які стали першопричиною розколу.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *