Роман Соловій про постмодерністські тенденції в сучасному християнстві

Виникаюча церква (Emerging church) – найяскравіший у сучасному західному протестантизмі рух, що відкрито проголосив своєю метою втілення Євангелія у калейдоскопічній та еклектичній культурі постмодернізму.

Послідовники цього руху – це група переважно західних християн, які прагнуть інтегруватися в постмодерністську культуру і закликають церкву повернутися обличчям до таких великих соціальних та економічних проблем нашого часу, як расизм, рабство, бідність, соціальна несправедливість і забруднення навколишнього середовища. На їхнє переконання, євангельська церква має залишатися сама собою і бути відкритим співтовариством, спільнотою творчості і навчання, місцем, де до людей з різними поглядами ставляться з однаковою повагою.

Осмислення Виникаючої церкви в контексті сучасних світоглядних викликів пропонує у своїй книзі «Феномен Виникаючої церкви» український історик і богослов Роман Соловій. Ось п’ять уривків із цієї книги, які окреслюють деякі характерні риси означеного руху.

***

Для наративного богослов’я спільнота є базовою одиницею людського існування. Розповіді створюють спільноти, а спільноти виступають творцями розповідей у процесі безперервної взаємодії. Релігійні спільноти передають розповіді та традицію їх інтерпретації і додають до них нові розповіді… Розповіді виступають засобами самопізнання, але, крім того, спонукають до дії, оскільки вони впливають на емоції і мотиви сильніше, ніж концептуальні твердження. Відповідно, Біблія розглядається як розповідь про взаємодії Бога з його народом. Це не означає, що Біблія не містить претензій на пропозиційну істину, однак головною метою Писання вважається не докладне систематичне богослов’я, а запис відносин між Богом і його народом, і того, яким чином ми могли б продовжувати цю історію.

с. 75.

Місіонерська спрямованість Виникаючої церкви включає в себе діяльну турботу про довкілля. З біблійної перспективи, «екологічна зламаність корениться в людському гріху», тому місіонерське служіння церкви не може оминути екологічних викликів. У відповідь на масштаб Божого відкуплення, яке охоплює все творіння, Виникаюча церква прагне з турботою ставитися до довкілля. Для Виникаючої церкви земля – це не просто надокучливий чи ворожий секулярний простір, але божественне диво творіння, яке входить до Божого плану відкуплення.

c. 108.

Ми можемо вірити, що отримали одкровення, але ця віра конфліктує з поглядами інших релігійних спільнот, багато з яких ставлять під сумнів християнське одкровення. Отже, християнам слід зі смиренням визнати, що можливе одкровення не гарантує остаточних відповідей, але є лише однією з багатьох можливих перспектив.

с. 181.

Для Виникаючої церкви властивий оптимістичний погляд на природу людини, який спирається на переконаність у доброті творіння. Для класичної доктрини первородного гріха у богослов’ї руху не залишається місця. Зазнає критики і протестантське вчення про вроджену гріховність, яка тлумачиться як спотворення сутності євангельської звістки… Бог вважає нас винними тільки після того, як ми свідомо грішимо, що неможливо до досягнення віку відповідальності.

с. 229.

Богослови Виникаючої церкви висловлюють глибоку занепокоєність тим, що поки християни будуть зайняті з’ясуванням того, хто після смерті буде в царстві Божому, а хто поза ним, вони будуть ігнорувати потреби планети і такі соціальні виклики, як несправедливість, бідність, СНІД і жорстоке ставлення до людей. На їхнє переконання, звістка про Царство Боже тісно пов’язана з соціальною справедливістю і стосується здійснення Божої волі на землі для всіх.

с. 119.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *