Чи існує зв’язок між пізнанням Бога і пізнанням людини? Що спільного між служінням Богові та реалізацією суто людського покликання?.. Ці питання в далеку давнину турбували сирійських християн — актуальними вони залишаються й до сьогодні.
Глибоке і ґрунтовне дослідження думки Антіохійського осередку візантійської патристики провела авторка книги «Покажи мені людину» Дарина Морозова. Певні роздуми авторки торкаються загальнолюдських понять: гідності, свободи, сенсу життя, смерті тощо.
Ми пропонуємо вашій увазі шість цитат зі згаданої монографії, що розкривають нові, подекуди несподівані й вражаючі грані цих понять (наприклад, думка про те, що смерть «потрібна людині як педагог свободи»).
***
Гідність — це не те, що треба здобувати трудами та освітою; не те, що може забезпечити чи не забезпечити людині суспільство. Гідність є невід’ємною властивістю кожної людини. Кожна людина наділена людською гідністю від моменту її створення за образом Божим — і до безконечності, адже людина, одного разу з’явившись на світ, ніколи не йде в небуття.
с. 115.
Людської гідності жодним чином не применшують ані розумові, ані фізичні вади, адже кожна людина без винятку є недовершеним, але цілісним образом Творця.
c. 139.
Повага до свободи іншого прямо пропорційна внутрішній свободі. І саме остання є найдорожчим надбанням людини.
с. 199.
Людська свобода протистояти владі зворотно пропорційна міцності зв’язків людини зі світом. Коли смисл життя стає ціннішим від самого життя і його принад, людина виходить з-під влади необхідності.
с. 203.
Жодна зовнішня сила не здатна стримати вільну людину; але справді вільна людина чинить згідно з внутрішнім відчуттям міри.
с. 203.
Смерть — чи, точніше, думка про неї — потрібна людині як педагог свободи. Перспектива переходу до іншого стану, в невідворотності якого переконує досвід смерті інших, постає аутентичним критерієм значущості справ, відмінним від критеріїв, нав’язуваних людині «цим світом».
с. 290.