Смерть не має абсолютної влади над люблячими серцями — над тими, хто залишив після себе добру пам’ять. Усвідомлюючи свою смертність, людина прагне подовжити своє життя, залишивши після себе щось на згадку. Залишити після себе гідну пам’ять може тільки життя, прожите із сенсом. Тому пошук сенсу заради осмисленого життя являє собою передумову своєрідного людського безсмертя.
