У своїй книзі «Поклик Духа» автор Георгій Ходр торкається таких гострих тем, як ставлення християнина до суспільної діяльності та політики, людської автентичності, соціальних та культурних вимірів.
Ця добірка цитат із книги митрополита Георгія, які рекомендує Олег Кіндій, піднімає екзистенційні питання людства — життя і смерті та християнського погляду на них.
Слід зрозуміти, що справжнє життя людини полягає в тому, щоб забути про себе. Лише забувши про себе та зустрівшись у істині з іншими людьми, людина нарешті знайде себе.
Георгій Ходр. Поклик Духа. — С. 9
Дивовижна здатність людини пристосовуватися до важких умов життя. Людська істота може вдовольнятися вкрай вбогою їжею, жити в халупі, терпіти хворобу, тому що до лікаря піти дорого. Не це мучить її найбільше. Найбільша жорстокість — це коли ті, хто має багатство та владу, змушують убогого відчути себе нижчою істотою. Це набагато гірше за злидні.
Там само. — С. 40
Якщо Дух Святий всюдисущий або може бути всюдисущим і в усіх нехристиянських культурах та релігіях, а отже, вони не належать цілком до області смерті, то ми, відкриваючи в них присутність Господа, не заслуговуємо на той докір, який звернув ангел до жінок-мироносиць: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими?» (Лк. 24:5). Дією Святого Духа, Який дихає, де хоче, Христос, безперечно, приховано присутній і поза зримими межами Церкви.
Там само. — С. 50
Історія суспільств не несе жодного послання, і релігія медіа вносить усюди порожню балаканину та просто порожнечу, а те та інше належить смерті.
Там само. — С. 61
Що таке добре навчений солдат без любові до вітчизни? Що таке священник, в якому не палає вогонь Божий? Що таке Церква без Слова? Чого вартий весь світ, якщо він позбавляється дарів небесних? Як стати спадкоємцем Царства Божого, якщо не виявляти в житті, в практиці чеснот убогості духу, лагідності, милосердя миру, названих Ісусом у заповідях блаженства, цій істинній «хартії» Царства, до якої може бути зведене все Євангеліє? Що таке християнин, якщо він не «світло для світу» і не «сіль землі»? «Коли сіль ізвітріє, — мовив Учитель, — то чим насолити її?» (Мт. 5:13)
Там само. — С. 67
Є епохи, відвідані Богом, коли зростає вірність, загострюється передчуття таїн Божих, посилюється жага Слова. Церква тоді стає прекраснішою, світ відчуває її красу й повільно, незримо преображається. Нині не так. «Можна сказати, що сучасний світ замкнувся в руйнівній автономії й сам визначає свої етичні цінності, які все ж зберігають деякий зв’язок із Євангелієм. Тобто ясно, що Дух має Свої шляхи впливу на суспільство, яке розвиває свою цивілізацію поза християнськими словником та символікою та здається цілком чужим таїні смерті та сподіванню воскресіння.
Там само. — С. 80