За Платоном, справедливість — це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії. Вона є елементарною властивістю людини, як моральної істоти у її ставленні до інших людей.
Що трапляється зі світом і людиною, коли справедливість поступається місцем своєму антиподу – несправедливості; яким чином Церква може свідчити про нестачу справедливості у нашому світі, розмірковує у своїй книзі «Поклик Духа: Церква та суспільство» митрополит Георгій Ходр.
Отже, 5 глибоких роздумів від автора про справедливість за рекомендацією Олега Кіндія.
Дивовижна здатність людини пристосовуватися до важких умов життя. Людська істота може вдовольнятися вкрай вбогою їжею, жити в халупі, терпіти хворобу, тому що до лікаря піти дорого. Не це мучить її найбільше. Найбільша жорстокість — це коли ті, хто має багатство та владу, змушують убогого відчути себе нижчою істотою. Це набагато гірше за злидні.
с. 40
Слово, охоплюючи дійсність в цілому, прагне стати політичним. Будь-яка влада мусить бути перевірена на справедливість. Якщо Слово не вписане у плоть світу, воно всього лише «мідь та дзвінка або бубон гудячий.
с. 96-97
Чому б Церкві, в певній країні та в певний час, не набути голосу Амоса та не сказати гнобителям праведника: «Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи» (Ам. 5:12)? Йдеться не лише про те, щоб вона визнала найвищу гідність бідних, але й про те, щоб у християнському зібранні не допускати жодної форми дискримінації.
с. 144
Коли кров бідних волає до неба і лицемірство гнилого світу стає жахливим, тоді, можливо, Господь вбачає в революції служіння Собі. Церква схвалює те справедливе, що чинить революція, але вона проти її несправедливого боку.
с. 157
Справедливість та мир неподільні. Несправедливість тягне за собою відчай та роздратування, бунт і прагнення до руйнування. Вона викриває волю до влади, якою одержимі тиран та окупант, і властиву цій волі дискримінацію. Воля до влади породжує брехню, прикривається нею в правовій державі та утверджує як норму той самий процес «несправедливість — бунт — придушення». Ненависть, недовіра, фанатизм, расизм, гноблення — всім цим позначений кінець громадського діалогу.
с. 198-199