Справжні книги минулого живі тим, що вони забезпечені гідністю. Вони й постали з живого прагнення осягнути істину – наблизитися до Абсолюту, тобто піднятися, пізнати і висловити. Безкорисливо і безоглядно.
Євген Сверстюк. “Блудні сини України”. — с. 84.