Символічна протидія війні: п’ять роздумів про унікальний проєкт київських художників (частина друга)

Продовжуємо цикл публікацій про ексклюзивний проєкт київських художників Соні Атлантової та Олександра Клименка, присвячений мистецьким медитаціям на тему україно-російської війни на Донбасі, з промовистою назвою: «Ікони на ящиках з-під набоїв».

Олександр Клименко у рефлексіях над власним проєктом розмірковує про те, як зміна контексту ікони впливає на розширення її змісту та загострює її актуальність; яким чином художнику вдається перетворити атрибути сучасної війни на те, що стає символом життя та випромінює надію; які функції виконує сучасна ікона в умовах війни тощо.

Пропонуємо нашим читачам добірку цитат Олександра Клименка із однойменної книги.

***

Виявилось, що варто дещо змінити контекст, додавши певні смислові нюанси: почати писати ікони не на звичній нам іконописній дошці, але на фрагментах від ящиків з-під озброєнь, привезених з фронту, й ікона, продовжуючи залишатися іконою, водночас розширює своє смислове і символічне поле, аби свідчити вже не тільки про Боговтілення, але й про трагедію сучасної війни…

с. 13.

Ящики для озброєнь навіть візуально схожі на труни. Більше того — зазвичай ці ящики, немов труни, заховані глибоко під землею на військових складах і в арсеналах. Починається війна і, немов у голлівудському фільмі жахів, ящики-труни з’являються на світ Божий, з них виривається смерть, знищуючи все на своєму шляху. Однак остання крапка у цьому процесі ставиться художником, і оболонки смерті, «місця її помешкання» дивним чином починають випромінювати життя.

с. 14.

Саме там, на фронті, звична нам відстань між небом і землею катастрофічно зменшується, скорочується, небо опускається до землі або, можливо, земля підіймається до неба, вони тепер на одному рівні і не потрібно ангельських крил, аби зустріти, побачити, зрозуміти Бога…

с. 15.

Досвід наближення до потойбічного, присутність чогось незбагненного виражався у численних практиках як архаїчного, магічного, язичницького, так і свідомого християнського життя. Іконі у цьому процесі відводилась дуже важлива роль: і як оберегу (ікони, нарівні із дитячими малюнками, деякі бійці ховали у шоломи або на грудях, аби ті відводили ворожі кулі й осколки), і як відчиненому вікну в простір святості й любові, і як образ надії, свідчення любові, гармонії і краси.

с. 15.

Однією із функцій ікони стає свідчення про цю війну, нагадування про її реальну присутність на території сучасної Європи, про існування воєн взагалі і про їхню реальну загрозу людству, кожному з нас.

с. 23.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *