Тією мірою, якою єдність є завданням раціонального розуму, вона є і завданням почуття; єдність треба любити… Щоразу як ми добуваємося почуттям до глибинного зв’язку між реальностями, до якихось окремих поглядів або окремих персонажів, ми щасливі; щастя єдності стверджує план Життя, який є глибшим, аніж розпорошеність нашої культури.
Поль Рікер. Історія та істина. / Видавничий дім “KM Academia”, 2001. — с. 183.