Про власний внутрішній досвід небуденних речей у буденному житті розповідає у своїй книзі «Братик Біль, Сестричка Радість» відома українська письменниця Богдана Матіяш.
Авторка вважає: «якщо саме думання про ці речі робить когось щасливішим, вони потрібні. Вони творять фундамент, на якому можна будувати щось міцне. Вони просто допомагають жити. Вчать бути вдячним і помагають у багатьох речах вистояти».
Давайте разом вслухаємося у мелодію звучання цих небуденних речей, які допомагають повніше відчувати життя і набувати його нових сенсів, його тонких нюансів.
***
З усіх дарів і зі всіх таємниць світу найбільшою, вочевидь, є любов. Чим довше ми є між людей, тим більше усвідомлюємо, що любити можна кожного, бо кожен добрий і в кожному є багато світла.
с. 108.
Любов не потребує привласнювати й наполягати, вчити і змінювати. Вона м’яка і тиха, лагідна і довірлива. Вона шанує вибір і свободу іншого і знає, що немає нічого, чого не було б у Божому промислі.
с. 109.
Добре, що в світі є милосердя. Крім любові, світ, напевно, тримається ще й на ньому.
с. 103.
Ті, хто вірить, легко просять про щось у свого Творця. І віра й довіра так поруч. Вони знають, до кого говорять, навіть якщо й не бачать того, кого просять. Не мусять легітимувати своїх прохань, не мусять нічого пояснювати. Просять, бо довіряють. Просять, бо люблять.
с. 95.
Спробуймо більше довіряти і довірятися. У цьому є така особлива потреба. Так само гостра, як потреба радості й миру, потреба весни.
с. 139.
Ті, хто довіряє, вже не мають страху. З довіри, як найгарніші пагони рослин, проростають любов і свобода – аж та, така дуже міцна, свобода бути Божими дітьми.
с. 46-47.
В усьому, що людина робить доброго, вона гарнішає. Крок за кроком вчиться дякувати й любити і цими вдячністю і любов’ю ділитися.
с. 99.
Від миті, коли обираємо добро, залежить дуже багато речей, і вже з нього починається дуже багато світла, яке здатне освітити й змінити найбільшу прикрість, найтяжчий досвід, прогнати найдовшу ніч.
с. 14.
Важливим і великим є кожен день. Не конче бути в ньому гучно, навіть якщо це свято. Добре бути малим і тихим. Просто зрадіти. Чиємусь успіхові, присутності, навіть потребі й тому, що можеш її побачити і в ній допомогти.
с. 124.
З ласки Божої приходимо в світ, отримуємо дар життя, і в ньому одразу – щось більше. Боже бажання розділити з людиною все, що тільки в Бога є. Всі Його щедрі дари. Всю красу світу. І найбільше – всю вічність.
с. 131.