ТОП-10 вимірів християнства від митрополита: рекомендує Олег Кіндій

Продовжуємо знайомити наших читачів з книгою митрополита Георгія Ходра “Поклик Духа: Церква та суспільство”, де автор ділиться досвідом Антіохійської Церкви. Цей досвід є надзвичайно цінним і важливим для кожного, кого зачіпає тема Церкви та її існування в сучасному світі.

До вашої уваги 10 цитат з цієї книги, які рекомендує для бібліотеки NewLib  Олег Кіндій. Підтверджуючи думку автора, священник стверджує: «Божа любов присутня у всіх, і немає критеріїв вимірювання любові».

Якою є природа Бога, чому християнство – релігія воскресіння, а не страждання, як любов робить людину людиною: на ці, та інші питання дає відповідь митрополит Антіохійської Церкви.

Хоча Бог, через поблажливість до нас, показує нам Себе, Він, проте, залишається за межами навіть біблійного слова, яке називає Його Богом Саваофом. Він не є полководцем і не підкоряє жодних народів. Він не закріпляє за Собою ніякої землі й не передає її кочовим племенам. Він не ділить здобич між переможцями, не зводить на престоли й не скидає царів, не зв’язує Своєї справи з перемогою, не поши­рює віри в Себе мечем, не підтримує її з допомогою чиновників, не розпочинає та не благословляє жодних хрестових походів, не стверджує Себе через світську владу. Він не спалює єретиків, не насилує нічийого сумління, не бігає шляхами світу в пошуках прибічників. Він визнає право на помилку, свободу грішника.

с. 13

У християнстві немає богослов’я страждання, а є лише бого­слов’я воскресіння. Страждання є ненависним, бо воно пов’язане з гріхом. Так само ненавис­ною є й смерть, бо вона протистоїть буттю. Ми стверджуємо в нашій вірі, що первинно смерті не існувало, вона втерлася хитрістю, прийшла як покарання. Ми не хизуємося горем та лихами, і скорбота для нас не є критерієм святості. Навпаки, ми тому за терпіння, що воно приносить розраду.

с. 22

Якщо хочеш бути самим собою, ти маєш погодитися дивитись іншим в обличчя, тобто давати й приймати. Ти живеш тією мірою, якою віддаєш твою душу і все, чим вона володіє, а якщо не даєш — ти вмираєш. Ти існуєш не тоді, коли усвідомлюєш своє існування як таке, а тоді, коли усвідомлюєш самого себе як те, що тобі дано. Ти існуєш тією мі­рою, якою віддаєш своє життя, тобто — якою вмираєш. А якщо ти цілком усвідомлюєш себе як люблячого, ти будеш усім буттям.

с. 32

Що же це за таїна, яка спонукає тебе вмирати для інших та без страху крокувати назустріч смерті? Ти можеш умерти за іншого, лише якщо вважаєш, що він для тебе все. Оскільки він — увесь всесвіт, ти приносиш собі в жертву за нього, и для тебе це — єдина можливість існувати… Інший може народитися від тебе лише тоді, коли ти вб’єш твоє «его». Вмираючи, ти воскресаєш, так само як і твій ближній, тим самим єдиним рухом, бо ніхто не може повстати з мертвих, якщо не пройде через смерть. І навпаки, хто не погодиться добровільно прийняти смерть, той, врешті-решт, усе ж помре та умертвить разом із собою інших — таким же єдиним рухом.

с. 33

Христи­янство — не релігія освічених: у цих шлях до Галілеянина часто обставлений ширмами, яких не зрушити. Справжня християн­ська еліта — зовсім інша, це еліта вражених любов’ю сердець, а зрозуміти їх не завжди здатні книжні люди… Навчання лише перекладає мовою думки, мистецтва або богослужіння те, що відбувається в смиренних душах, коли в них живе сам лише Бог.

с. 72-73

До того ж немає жодних доказів, що досвід близькості Божої християни мають більший, ніж інші. Сам лише Бог знає, як від­повідає людина на Його любов. Таїна agape в душі християнина й нехристиянина залишається нерозгаданою. В історико-соціо­логічному плані ми не маємо жодного критерію для перевірки переваги християнського середовища в плані agape.

с. 133

Люди шукають у християнстві не нових стилів життя, не зовнішніх форм. Їх притягає лише істина. Величезна приваблива сила хреста, що відкриває людям світло. Не догмат, сформульований в учених термінах, відштовхує їх. Вони були б готові пройти важку науку, якщо би бачили, як вона може преобразити їхнє існування. Приваблює сучасну людину образ Христа, який живе серед людей, їсть і п’є з ними, але залишається «Світ­лом Божим», без брехні, без будь-якого ганебного для Нього союзу; Христа, лагідного перед людьми, але слухняного Самому лише Отцю, поблажливого до грішників, але грізного до сильних і до тих, хто є праведним лише за законом.

с. 137-138

Найгірше, коли людина засновує брехню свого серця на Бозі, на Бозі, Який рішуче обирає Собі намісників, аби зробити з них убивць. Це вчення не знає античного фатуму, якому корилися боги та богині з людськими пристрастями. Смерть інших стає необхідною, коли Бог видається всемогутнім, Який жене злого від Лиця Свого та не приймає смерті на Себе. Єдиний спосіб для Бога вступити в діалог з людиною — це відмовитися від Своєї всемогутності через нескінченне співчуття та пошану до свободи Свого творіння. Тоді Бог виникає зі Своєї добровільної смерті у воскресінні, яке відновлює людину.

с. 186-187

Бачення внутрішнього світу, якому відкритий світ як наше покликання, може встановитися в Церкві лише тоді, коли буде вигнано біса війни. Але як люди, порушувані чистими та благочестивими намірами, інквізитори, могли запалити стільки багать? Як нацисти, натхненні уявленням про нову й досконалу людину, могли носити на поясах слова Ісаї: «Gottmituns» (З нами Бог)? В цьому одна з драм нашого історичного буття. Жодне з цих питань не буде вирішено, жодного кроку не буде зроблено шляхом миру, поки не похитнуться біблійні основи насильства.

с. 190

Поки кожна група, що скоїла вбивства, не розкається, не буде істинного ка­яття перед батьківщиною, тобто перед усім людством, яке вона представляє. Бог восторжествує лише в тому разі, якщо кожен табір перед лицем вітчизни визнає, що був причиною гріхів іншого табору й тепер шкодує про це.

с. 206

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *