ТОП-9 міркувань про віру від Майкла Рота

Бібліотека NewLib продовжує знайомити наших читачів із книгою «Що таке лютеранство?». Наразі пропонуємо добірку цитат американського богослова Майкла Рота про віру.

Думки, виражені у них, призначені зробити внесок у теологічний обмін та роздуми лютеранської теології, перетинаючи національні та лінгвістичні кордони. Як зазначає автор тексту, «цей трактат є спробою звіту про поняття віра — спробою роздумів над формою та проявом християнської віри, якій віддані лютерани. Така осмислена звітність виглядає ти­повою для християнства. Загалом, це означає, що теологія повинна завжди дбати про переосмислення поняття «віра» у наукових дослідженнях» (с. 12).

***

Віра має справу з питаннями про існування особистості, а не з фактичними питаннями. Віра — це також не про окремі питання, що стосуються світового досвіду в цілому… Віра має справу з питанням: «Хто я?».

с. 19-20

Поняття «віра» означає певне «провадження життя», особливе ставлення до життя. Тут доречно повторити: християни відрізняються не тим, що вони переконані в істинності тверджень, які інші вважають хибними, а, радше, участю в певному шляху життя, який визначає напрям усього їхнього існування. Віра охоплює певну форму буття, а не певну форму сповідання. Віра — це особливий вид усвідомлення світу, особлива поведінка у ньому та став­лення до нього.

с. 24.

Віра — це певне відношення до життя, яке, проявляючи себе, не може уникнути розмови про Бога… Розмови віруючого про Бога говорять про самого віруючого, і розмови віруючої людини про себе говорять про Бога.

с. 25.

Віра є відмінною від теорії про абсолютну істоту, і, швидше, є рухом довіри, який заснований на зустрічі з Ісусом із Назарета. Термін «Бог» слугує для опису того, наскільки неспівставною, неосяжною і неперевершеною є ця подія у житті віруючого.

с. 29.

Дивлячись на Христа, віра набуває спокою та свободи: така свобода дарована, вона звільняє людину від прагнення перетво­рити різноманітні можливості, запропоновані життям, на інструменти для убезпечення її існування. У такий спосіб теперішнє може потрапити у чіткий фокус; свобода, яка дарована, дає можливість для виокремлення та відчуття міри: необхідного простору для дій.

с. 52.

Віра не прагне до метафізичних по­тойбічних світів та не тужить за тим, що є нескінченним, а, радше, шукає сенсу та смаку скінченності.

с. 53.

Віра не власність, а радше те, що постійно перебуває під загро­зою темряви та сумнівів. Свобода та спокій перед лицем існування це не те, чим віруючий володіє; радше, у своєму відношенні до хреста, люди визволяються від сьогодення все більше та більше і вихоплюються з круговерті навколо своєї особи.

с. 54.

Віра означає довіряти обітниці життя, даній з та посеред повсякденних речей. «Прийміть та споживайте!» Перед лицем напру­ги та провалів, лиха й страждань, перед лицем болісних сумнівів, ця обітниця життя постійно забувається, але все ж таки, вона чітко повторюється, дозволяючи христия­нину впевнено схопитись за теперішнє — «тут і зараз», знову і знову.

с. 57.

Віра — це не статичний режим існування, а процес польоту.

с. 57.