Страх смерті є стимулом людської діяльності, мотивацією самого життя. Залишити щось після себе, щоб стати повітрям для інших. У любові, знаннях, мистецтві, у добрих справах. Хіба не чудово жити в тих, хто залишиться після нас? Хіба не варта поваги людина, яка пройшла шлях життя з прагненням залишити після себе найкраще? Усвідомлення смерті збагачує життя, додає до нього безцінний сенс. Цінувати кожну мить, намагаючись вкласти в неї частинку своєї унікальності, що може збагатити світ, творити, а не руйнувати, пам’ятаючи завжди про те, що смерть завершує кожне життя.
Віра Валлє. “У пошуках Людини. Homo emoticus” — c. 257-258.