Василь Лісовий: серцевиною будь-якої ідеології є цінності

«В. Лісовий обрав своїм фахом філософію, бо любив докопуватися до коренів… Проте, як і у всі часи, у великій мудрості прихований великий смуток. А смуток той проростає у неминучість вибору» — так зазначає у передмові до книги «Україна: повернення часу» її упорядник Наталія Вельбовець.

Вибором українського філософа і громадського діяча, колишнього політв’язня Василя Лісового завжди були цінності: моральні, правові, громадянські. І відштовхуючись саме від них він будував свою громадяську позицію. Філософ звертав увагу на пряму залежність характеру впливових ідеологій від рівня культури суспільства: «Що нижчий рівень його інтелектуальної культури, то легше поширюються ідеології, розраховані на використання ірраціонального в людині — її інстинктів, стереотипів, міфологем тощо».

Але перетворення суспільства на тоталітарне прискорюється з геометричною прогресією, якщо весредені нього плекається ідеологічна, етнокультурна й цивілізаційна нетерпимість. Прикладом цього потворного перетворення служить сусідня країна-агресорка: сучасна Росія.

Про надмірну єдність у суспільстві, про джерело ідеологічної нетерпимості, про ідеологічний плюралізм і толерантність, а також про повагу до культурної різноманітності світу – сьогоднішня добірка цитат зі збірки статей В. Лісового.

***

Надмірна єдність веде до примітивізму… Ідеологічна доктрина, що не потребує свого опонента, який вірить у свою абсолютну правильність і всеосяжність, завжди буде схильна до ліквідації політичного плюралізму і встановлення однопартійної диктатури.

с. 220.

У ХХ ст. головною перешкодою для утвердження толерантності стала не так релігійна, як ідеологічна, етнокультурна й цивілізаційна нетерпимість. Джерелом ідеологічної нетерпимості є віра в єдино «істинну» ідеологію; насправді ж ідеології не є ні істинними, ні хибними: серцевиною будь-якої ідеології є цінності, які вона утверджує як найважливіші (центральні).

с. 391.

Усвідомлення необхідності підтримувати ідеологічний плюралізм ґрунтується на потребі певного балансу цінностей у суспільстві: свободи, солідарності, справедливості, рівності, культурної самобутності (нації), добробуту тощо. Оскільки кожна з ідеологій наголошує переважно на одній із цих цінностей (яку вважають найважливішою), то ідеологічний плюралізм утворює певну систему противаг навколо суспільно значущих цінностей. Якщо громадяни це усвідомлюють і жодна з ідеологій не претендує на роль єдино «істинної» (тобто тоталітарної), то формується найважливіша передумова для ідеологічної толерантності.

с. 391-392.

Проста терпимість (терпіння), без усвідомлення певної «необхідності» чи виправданості того явища, яке доводиться «терпіти», є ненадійним фундаментом толерантності.

с. 392.

Гідність будь-якої національної культури полягає не в тому, щоб завойовувати нові життєві простори шляхом поглинання інших самобутніх культур, а в повазі та підтримці цих культур. Повага до культурної різноманітності світу і захист будь-яких самобутніх культурних світів — це та аксіома, яку ми повинні утверджувати у свідомості людей. Бо одне з найтяжчих успадкувань комуністичного минулого — це конформізм і зневага як до культур, так і до окремих особистостей. Без подолання цього спадку не можна сподіватися на подолання русифікації, адже без цього люди не зрозуміють самого смислу і мети такого подолання.

с. 327.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *