Віра в Бога мислиться одночасно як довіра до Бога – не просто впевненість у Його бутті і в істинності Його “слова”, але акт довіри до Того, Хто мовить, що становить необхідну передумову для персоналістичної комунікації; відсутність такої віри є особистою образою Богові.
Сергій Аверинцев. Софія-Логос. Словник. 3-е видання. – с. 213.