Зростання у свободі: український досвід очима вітчизняних інтелектуалів

Часто можна почути, що в 1991 р. Україна не завоювала свою незалежність, а що вона впала їй як дар із небес. Чи так є насправді?.. Про що сигналізує антагоністичність стосунків між владою і суспільством? Яким є шлях зростання у свободі?.. На такі непрості питання намагаються дати свої відповіді відомі українські інтелектуали: Ярослав Грицак, Всеволод Речицький, Мирослав Маринович.

З їхніми думками про уроки історії, а також про сучасну політичну ситуацію в Україні ми пропонуємо ознайомитись нашим читачам у добірці цитат із збірки «Обрії особистості: Книга на пошану Івана Дзюби».

***

Історія завжди вагітна різними можливостями. І коли сьогодні можна часто почути, що в 1991 р. Україна не завоювала свою незалежність, а що вона впала їй як дар із небес, я можу тільки стенути плечима: випадок помагає лише тому, хто до нього є добре підготовленим. Так, українська незалежність прийшла запізно. Але це є одним із тих випадків, коли краще пізно ніж ніколи.

Ярослав Грицак. — с. 273.

Годі уявити собі ефективне функціонування держави, яка табуює власні політичні та правові дебати. Влада і право не можуть і не повинні контролювати творчу свободу, бо від її наявности безпосередньо залежить їхня власна успішність.

Всеволод Речицький — с. 288.

Антагоністичність стосунків між владою і суспільством служить сигналом, що чинний державний устрій містить серйозні хиби. Утім, ідеалом є не цілковита тотожність інтересів влади й суспільства (цією комуністичною утопією ми досі «ситі»), а наявність ефективних механізмів, які давали б можливість суспільству своєчасно нейтралізувати спокуси влади, а владі – своєчасно виводити із суспільства небезпечні «шлаки», породжені людською недосконалістю. У цьому опікунчому служінні одне одному й полягала б їхня пошана одне до одного. Проте перший крок завжди за владою: саме вона повинна зірвати з себе зашморг гордині та вседозволеності й почати по-справжньому служити народові. Приступити до цього ніколи не пізно.

Мирослав Маринович — с. 320.

Перехід зі стану несвободи до свободи не є простим. До свободи треба духовно зростати – так, як із насінини зростає рослина. На це потрібен час. Духовно незріла людина, яка вважає себе вільною від стримувальних «вуздечок» закону чи моралі, потрапляє у ще гірші форми рабства. Результат у цьому випадку найчастіше буває такий самий, як і тоді, коли несформованій рослинці «допомагають вирости», висмикуючи її із землі.

Мирослав Маринович — с. 321.

Важливо, щоб ми навчилися вникати у природу суспільно-політичних криз. Вони виникають не лише тому, що нерадиві правителі стають деспотами, а й тому, що духовно не вільні люди не спроможні стати відповідальними громадянами. Одних авторитарних правителів можна скинути, але незріле й безвідповідальне суспільство породить інших. Тому християнська відповідь на цю дилему однозначна: «Єдиний правильний шлях – усім зростати у свободі й відповідальності: владі вчитися бути слугами народу, а людям ставати свідомими і відповідальними громадянами, спираючись у своїх діях на Божий Закон, зокрема в часи виборів до всіх гілок влади» .

Мирослав Маринович — с. 321.

Шлях духовного зростання є єдиною ефективною альтернативою кривавим революціям, що завершуються новими занепадами та зневірами. Якщо ми цього не усвідомимо, то будемо приречені знову і знову, як давні більшовики, «залізною рукою заганяти людство до щастя», а тоді витягати його з чергової прірви.

Мирослав Маринович — с. 322.

Духовне зростання не є приємним променадом Єлисейськими полями: тут набивають болючі «ґулі» й зважуються на великі жертви. Проте саме цей досвід і стає врешті тим «гумусом», на якому зростає справедливий суспільний лад. Іншими словами, зростати у свободі можна лише міліметрами – це лише нетерплячі переплигували «з феодалізму в соціалізм», незмінно опиняючись у мороку варварства.

Мирослав Маринович — с. 322.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *