У людському житті є дві цінності, без яких воно стає кульгавим. Одна – це здатність кинути виклик самому собі. А друга – це вірність собі.
У моменти найдужчої слабкості ми усвідомлюємо сутність смерті; граничне невиявне відчуття; метафізична втеча, в словах не увічнена. Тим-то зітхання неписьменної старої бентежать нас більше за велемудрі літанії.
У людському житті є дві цінності, без яких воно стає кульгавим. Одна – це здатність кинути виклик самому собі. А друга – це вірність собі.
Якщо я боюся смерті – я живий. Тільки перед страхом смерті я стаю тим, ким прагну бути – не тим, ким хочуть бачити мене інші. Тільки у думках про смерть я набуваю себе.
Думки про смерть дозволяють побачити світ під іншим кутом – людина розкривається у всій своїй суті перед страхом смерті, поринаючи в самотність.
Оскільки саме життя, зрештою, треба прожити і любити його в ім’я його самого, пригода й любов до гри заради самої гри легко виявляються найглибшим символом людського життя.
