Між минулим і майбутнім

У світі західної політичної філософії ім’я видатної німецько-американської мислительки Ганни Арендт зажило великої слави. Для політичного мислення другої половини XX століття особливе значення мала її капітальна праця «Джерела тоталітаризму» (1951), завдяки якій, власне, й саме поняття тоталітаризму увійшло до активної частини сучасного політичного лексикону. Широко знані у світі і її праці «Становище людини» (1958), «Про насильство» (1970), «Життя Духу» (1971).

У збірці політичних ессїв Арендт «Між минулим і майбутнім» йдеться про те, як існувати людині політичній (Homo Politicus) в ситуації розламу часу, як зв’язувати минуле і майбутнє в теперішньому. Людина – лише настільки, наскільки вона мислить, – живе в розламі між минулим і майбутнім. Цей вузький міжчасовий прохід, у самому серці часу, на відміну від світу й культури, в середовищі яких ми народилися, не може бути успадкований. Кожна нова генерація, буквально кожна жива людина, якщо вона опинилася між нескінченним минулим та нескінченним майбутнім, повинна заново відкривати й невпинно торувати цей шлях. Подані тут есеї – це спроба передати досвід того, яким чином людині мислити в тому часовому розламі – спроба без претензій на те, щоб зв’язати розірвану нитку традиції або винайти якісь новітні сурогати для заповнення цього неминучого розламу.