Метою праці над собою є запровадження ладу в любові. Любов – це сестра мудрості. У дурного недостатньо матеріалу для доброти. Це якраз мудрість запроваджує порядок у світі любові. Завдяки мудрості любов знає, кому, що і коли винна.
Буття собою, автентичність – це просто щирість. Це правда, втілена в людині. Я є таким, яким є. Знаю своє місце серед людей, і не принижую себе, ані вивищую. До неба не йдуть перевдягненими в чуже.
Сумління живе правдою. Правда здобуває в сумлінні своє життя. Проходячи через млин сумління, правда стає нашим хлібом щоденним.
Коли мовиш про любов, мусиш пам’ятати, що вона існує між різними, а не тотожними. Ми любимо в інших не те, що маємо в собі, а те, чого нам бракує в нас самих.