Віра відкриває нам Бога, який повертається до людини, щоб дати їй існування, і відкриває щастя людини, яка повертається до Бога.
Життя, віддане Богові, не має мотиву відокремлення від світу; навпаки, воно присвячене світові, для якого воно є пророцтвом в особистому вимірі вразливої людської свободи.
Множина культурних традицій не розриває, а розгортає в історії єдність культури людства та подоби людини.
Коли суспільство не може захистити слабкість від своєї сили, а обіцянку від своєї сваволі, це означає або його безсилість, або наявність у ньому збоченої сили.
